Mappemonde mettant en évidence le Japon.

Години дозвілля: Філософська прогулянка з монахом Кенко

Пере­кладено з французької

Перлина літератури від­людництва, Години до­зві­лля (Tsurezure-gusa)1Від­хилені форми:
Cahier des heures oisives (Зошит годин до­зві­лля).
Variétés sur des moments d’ennui (Різноманітності про хвилини нудьги).
Variétés sur des moments de désœuvrement (Різноманітності про хвилини неробства).
Réflexions libres (Вільні роз­думи).
Écrit dans des moments d’ennui (Написано в хвилини нудьги).
Propos des moments perdus (Бесіди втрачених хвилин).
Les Herbes de l’ennui (Трави нудьги).
Les Divers Moments de loisirs (Різні моменти до­зві­лля).
Tsourézouré Gouça.
Tsure-dzure-gusa.
Tsouré-dzouré-gousa. — це позачасове за­проше­ння осягнути швидкоплинну красу світу, перш ніж висохне «роса на рівнинах Адасі» і роз­віється «дим гори Торібе» (розд. VII)2Роз­ташовані на пів­нічний захід від Кіото, рівнини Адасі колись слугували великим цвинтарем, де тіла залишали на волю стихій. Гора Торібе, роз­ташована на пів­ден­ний схід, була місцем кремацій.. Автор, Урабе Кенко або монах Кенко (1283–1350)3Від­хилені форми:
Урабе Кане­йосі.
Йосіда Кане­йосі.
Йосіда Кенко.
Йосіда Кен­нко.
абат Кенко.
бонза Кенко.
преподобний Кенко.
Кенко хосі.
Кен­нко хосі.
Кенко-босі.
Кенко босі., не був ані суворим аскетом, ані навіть побожним у вузькому значенні цього слова. Офіцер варти, якому доручено су­проводжувати імператора Ґо-Уда, він вирішив прийняти чернецтво лише після смерті свого покровителя, і зробив це, щоб спо­стерігати за сучасниками здалеку. В епоху, коли «головорізи з Канто», вояки без культури, завдавали двору страж­дань своїм «способом жи­т­тя, далеким від будь-якої людяності, ближчим до звірячого» (розд. LXXX), Кенко зумів зберегти найголовніше: давній смак.

«Кенко […] — це запізнілий класик. […] його есеї нагадують ввічливу бесіду світської людини і мають той ви­гляд простоти та легкості вираже­н­ня, які на­справді є результатом досконалого мистецтва.

Для початку ви­вче­ння давньої японської літератури не можна зробити кращого вибору, ніж Години до­зві­лля.»

Aston, William George. Littérature japonaise (Японська література), trad. de l’anglais par Henry Durand-Davray. Paris : A. Colin, coll. « Histoires des littératures », 1902. (Національна бібліотека Франції (BnF)).

Досліджуючи цей твір, багатий на від­вертості, у Кенко можна роз­різнити дві контрастні особистості: аристократа і монаха. Він, без­перечно, проповідує буд­дійську від­стороненість, але зі­знається, що «чоловік, який не мав би смаку до любовного жи­ття», був би схожий на «кришталеву чашу без дна» (розд. III). Він критикує прив’язаність до матеріальних благ, але «завжди від­чуває серцеби­ття» (розд. VIII), згадуючи декорації палацу, аксесуари костюмів чи пишність церемоній. Він таврує грубе п’янство, але ви­знає, що келих саке, роз­ділений між «близькими друзями біля вогню» (розд. CLXXV) сніжної ночі, є однією з принад існува­н­ня. Ці дві грані його характеру по­єд­нуються, щоб «сформувати тип старого холостяка [справді] симпатичного, і який стає ще більш симпатичним, коли на до­звіллі роз­думуєш над думками та порадами, такої глибокої мудрості, що наповнюють більшу частину його твору», пояснює Мішель Ревон. Я вважаю його найбільшим моралістом, найгармонійнішим і найчистішим духом Японії.

Сутність дзуйхіцу: Слідувати за примхою пензля

«Дзуйхіцу, «за течією пензля» […]. Бонза Кенко створив найкращу книгу цього жанру. Це мій учитель. Я їздив до Кіото, щоб плакати на місці, де він жив. Один бонза мене туди від­вів. […] “Абат Кенко”, — сказав він мені […], — “це [квіти], що тут!” Японці — як пори року; все повертається […] з ними. Ми ж — як історія; все вмирає з нами.»

Quignard, Pascal. Petits Traités (Малі трактати). Paris : Maeght, 1990 ; rééd. Paris : Gallimard, coll. « Folio », 1997.

Години до­зві­лля належать до того особливого літературного жанру, дзуйхіцу («за течією пензля»)4Від­хилені форми:
«Ім­пресіоністична література».
«Слідуючи за пензлем».
«Слідуючи за примхою пензля».
«Записи за течією пензля».
«Різне».
«Есеї».
«Есей за течією пензля».
«Есей за течією пера».
«Нотатки, зроблені за течією пера».
«Даючи волю пензлю».
«За волею пензля».
Дзуй-хіцу., до якого японці від­носять також Есеї Монтеня. І це зі­ставле­ння Кенко з нашим французьким дворянином, хоч і загально­прийняте, не менш справедливе. В обох знаходимо цей витончений і делікатний смак, цю меланхолію, яка ніколи не є від­чаєм, цей гуманістичний ентузіазм не стільки до Античності, скільки до давньої чесноти, цю волю, нарешті, малювати себе, малюючи інших. Жодного регулярного плану, жодної системи, щоб за­мкнути дух; лише примха пензля, звідки виникає «без­лад роз­думів, анекдотів і максим, наки­даних як попало на папір протягом [кількох] років, близько 1335 року», сад вражень, де дика трава сусідить з рідкісною квіткою. Знаменитий інципіт задає тон цій інтелектуальній прогулянці:

«За волею моїх годин до­зві­лля (Tsurezure naru mama ni), з ранку до вечора, перед моїм письмовим столом, я записую без певного наміру дрібниці, чий швидкоплин­ний від­блиск проходить через мій ро­зум. Дивні блука­н­ня!»

Urabe, Kenkô. Les Heures oisives (Години до­зві­лля) (Tsurezure-gusa), trad. du japonais par Charles Grosbois et Tomiko Yoshida. Paris : Gallimard, coll. « Connaissance de l’Orient. Série japonaise », 1987 ; rééd. partielle sous le titre Cahiers de l’ermitage (Зошити від­людника) (préf. Zéno Bianu), Paris : Gallimard, coll. « Folio Sagesses », 2022.

Поетика незавершеного

У серці Годин до­зві­лля б’ється пронизливе від­чу­ття ефемерності. Для сучасної людини плин часу найчастіше є джерелом тривоги; для Кенко він є самою умовою краси. «Саме його непо­стійність становить цін­ність цього світу» (розд. VII), пише він. Якби наше існува­ння було вічним, поезія світу негайно зникла б. З цієї філософії нетривкості випливає суто японська естетика, естетика незавершеного, яка від­дає пере­вагу не повноті місяця, а затуманеному сяйву згасаючого світила; і не роз­квітлій квітці, а пелюсткам, які вітер квапливо несе, по­при нас:

«Яким би не був предмет, його досконалість — це вада. Залиште речі незавершеними, такими, як вони є, без доведе­ння до блиску: я зна­йду в цьому інтерес і почуватимусь невимушено. Мені казали: коли будують імператорську резиденцію, є звичай залишати одне місце незавершеним.»

Urabe, Kenkô. Les Heures oisives (Години до­зві­лля) (Tsurezure-gusa), trad. du japonais par Charles Grosbois et Tomiko Yoshida. Paris : Gallimard, coll. « Connaissance de l’Orient. Série japonaise », 1987 ; rééd. partielle sous le titre Cahiers de l’ermitage (Зошити від­людника) (préf. Zéno Bianu), Paris : Gallimard, coll. « Folio Sagesses », 2022.

На­вчаючи нас, що «жаль за обсипа­н­ням квітів і згаса­н­ням місяця» (розд. CXXXVII) є більш зворушливим, ніж похвала їхньому повному роз­квіту, Кенко дає нам не лише урок поетики; він пропонує нам, що ще краще, роз­раду.

Для поглиблення

Навколо Годин дозвілля

Цитати

«世の人の心まどはすこと色欲にはしかず。人の心はおろかなるものかな。にほひなどはかりのものなるに、しばらく衣裳にたきものすと知りながら、えならぬにほひには心ときめきするものなり。久米の仙人の、物洗ふ女のはぎの白きを見て通を失ひけむは、まことに手あしはだへなどのきよらに肥えあぶらつきたらむは、外の色ならねばさもあらむかし。»

徒然草 (國文大觀) на Wikisource 日本語, [онлайн], пере­глянуто 4 грудня 2025.

«Ніщо так не збиває з пу­ття серця людей, як чут­тєві бажа­н­ня. Людське серце: яка божевільна річ!

Ось подивіться! Аромат — це річ ефемерна, але хоч ми й знаємо, що аромат ла­дану на костюмі триває лише мить, ми завжди від­чуваємо серцеби­т­тя, вдихаючи вишуканий запах. Те, що роз­повід­ають про від­людника з Куме5Від­людник з Куме (Kume no sennin) здобув своєю чистотою здатність їздити на хмарах. Але одного дня, пролітаючи над річкою Йосіно, він був на­стільки збентежений ногами привабливої легко вдягненої прачки, що ця нечестива думка, яку він собі до­зволив, раптом скинула його з висоти., який втратив свою магічну силу, побачивши білизну ніг прачки, здається мені цілком нормальним, бо шкіра, руки та ноги повних форм — це дуже потужні реальності.»

Urabe, Kenkô. Les Heures oisives (Години до­зві­лля) (Tsurezure-gusa), trad. du japonais par Charles Grosbois et Tomiko Yoshida. Paris : Gallimard, coll. « Connaissance de l’Orient. Série japonaise », 1987 ; rééd. partielle sous le titre Cahiers de l’ermitage (Зошити від­людника) (préf. Zéno Bianu), Paris : Gallimard, coll. « Folio Sagesses », 2022.

«Ніщо так не збиває з пу­ття серця людей цього світу, як плотська пристрасть. Серце людини від цього смішне. Хоча знаємо, що аромат — лише запозичена річ, ла­дан, яким просочили одяг на дуже короткий час, однак серце б’ється сильніше, коли від­чуваєш вишуканий запах. Від­людник з Куме, побачивши білу ногу жінки, яка прала білизну, втратив свою над­природну силу; і це зро­зуміло, бо елегантний і повний ви­гляд рук, ніг і шкіри не є сторон­ньою якістю.»

Revon, Michel. Anthologie de la littérature japonaise : des origines au 20e siècle (Антологія японської літератури: від витоків до ХХ столі­ття). Paris : Delagrave, coll. « Pallas », 1910.

«Ніщо так не збиває нас з пу­т­тя, як сексуальна пристрасть. Людина в цьому від­ношенні смішна; але наші серця б’ються сильніше, коли до нас долітає солодкий запах парфумів. Від­людник на ім’я Куме втратив свою над­природну науку, побачивши білі ноги жінки, яка прала. Можна уявити, що навіть від­людник може бути зачарований гарними й повними ногами жінки.»

Ishikawa, Takéshi. Étude sur la littérature impressionniste au Japon (Дослідже­ння ім­пресіоністичної літератури в Японії). Thèse pour le doctorat de l’Université de Paris. Paris : A. Pedone, 1909.

Завантаження

Друковані твори

Бібліографія

Avatar photo
Yoto Yotov

З 2010 року я присвячую свій час налагодженню діалогу між століттями та народами, переконаний, що людський дух скрізь почувається як удома. Якщо ви поділяєте це бачення універсальної культури, і якщо мої Notes du mont Royal колись вас просвітили чи зворушили, подумайте про те, щоб зробити пожертву на Liberapay.

Articles : 192

Traductions