Сумні та Понтійські, або Рим на березі Чорного моря

Пере­кладено з французької

Жив колись, за правлі­ння Августа, чоловік, який міг вважати себе щасливим: Publius Ovidius Naso, званий Овід­ій. Модний поет у прекрасному столітті латинської поезії, lusor amorum (співець коха­н­ня), його грайливе перо під­корило Рим, а його легкість у скла­данні віршів була дивовижною: «я намагався писати прозою, але слова так точно лягали в роз­мір, що те, що я писав, було віршами». Багатство, походже­н­ня, славетні друзі, будинок поруч з Капітолієм — нічого не бракувало цьому римському вершнику, який насолоджувався жи­т­тям більш забезпеченим і комфортним, ніж будь-коли.

Однак одного ранку 8 року нашої ери, коли Рим прокинувся, містом поширилася зловісна новина: улюбленець муз, якому тоді було п’ятдесят років, щойно від­був під імперським ескортом. Не на золоту від­ставку на якомусь милосердному березі, а на relegatio (засла­н­ня)¹Relegatio (засла­н­ня), хоча й схожа на exilium (ви­гна­н­ня), юридично від нього від­різнялася: вона не тягнула за собою ні втрати громадянства, ні конфіскації майна. Овід­ій, якому помилували ці два покара­н­ня, дбав про уточне­н­ня, що його сучасники помилково називали його ви­гнанцем: quippe relegatus, non exul, dicor in illo (кажуть, що я не ви­гнанець, а лише засланець). Але навіщо дотримуватися від­мін­ності, яку він робив лише з пита­ння честі? Він сам від неї звільнився: a patria fugi victus et exul ego (я, пере­можений і втікач, бачу себе ви­гнаним з батьківщини); exul eram (я був у ви­гнан­ні). до Томів²Нинішня Кон­станца в Румунії., крижаного містечка на крайній межі імперії, на негостин­них берегах Чорного моря.³Востаннє вітаючи Капітолій, ви­гнанець виголосив це проща­н­ня, яке Ґете зробить своїм у момент власного від­’­їзду з Вічного міста: «Великі Боги, які мешкаєте в цьому величному храмі, такому близькому до мого дому, і які мої очі від­тепер більше не побачать; […] ви, яких я мушу покинути, […] звільніть мене, благаю вас, від ненависті Цезаря; це єдина ласка, про яку я прошу, від­’­їжджаючи. Скажіть цій божествен­ній людині, яка помилка мене спокусила, і дайте їй знати, що моя провина ніколи не була злочином».

Таємниця немилості

Що стало причиною цього relegatio без суду, за одною лише волею Августа, і яку причину мав цей правитель по­збавити Рим і свій двір такого великого поета, щоб заточити його у гетів? Це те, чого ми не знаємо і ніколи не ді­знаємося. Овідій згадує carmen et error (поему і не­обережність), загадково шепочучи:

«Ах! чому я побачив те, що не треба було бачити? Чому мої очі стали вин­ними? Чому, нарешті, через мою не­обережність я ді­знався те, що ніколи не повинен був знати?»

Овід­ій. Les Élégies d’Ovide pendant son exil [t. I, Élégies des Tristes] (Елегії Овідія під час його ви­гна­ння [т. I, Елегії Сумних]), пере­клад з латини Жана Марена де Кервіл­лара. Париж: д’Урі син, 1723.

Якщо Мистецтво коха­ння, опубліковане десятилі­т­тям раніше, було carmen або офіційним приводом, то error або справжня провина залишається загадкою, запечатаною в могилі поета:

«Злочин Овідія без­сумнівно полягав у тому, що він побачив щось ганебне в родині Октавія […]. Вчені не вирішили, чи він бачив Августа з молодим хлопчиком […]; чи він бачив якогось конюха в обі­ймах імператриці Лівії, за яку цей Август одружився вагітною від іншого; чи він бачив цього імператора Августа, зайнятого зі своєю дочкою або онукою; чи, нарешті, він бачив цього імператора Августа, що робив щось гірше, torva tuentibus hircis [під похмурими по­глядами козлів].»

Вольтер. Œuvres complètes de Voltaire, vol. 45B, […] D’Ovide, de Socrate […] (Повне зі­бра­ння творів Вольтера, том 45B, […] Про Овід­ія, про Сократа […]). Оксфорд: Voltaire Foundation, 2010.

Забудьмо ж про численні й дивні гіпотези тих, хто за будь-яку ціну хоче від­гадати таємницю двох тисячоліть. Досить знати, що в муках ви­гна­н­ня, в ри­да­н­нях самотності Овідій не зна­йшов іншого порятунку, крім своєї поезії, і викори­став її повністю, щоб умилостивити імператора, чий гнів він навернув на себе. «Боги іноді до­зволяють себе вмилостивити», — казав він собі. Звідси народилися Сумні (Tristia)⁴Від­кинуті форми:
Les Cinq Livres des Tristes (П’ять книг Сумних).
Tristium libri quinque (V).
De Tristibus libri quinque (V). та Понтійські (Epistulæ ex Ponto)⁵Від­кинуті форми:
Lettres du Pont (Листи з Понту).
Élégies écrites dans la province de Pont (Елегії, написані в провінції Понт).
Les Quatre Livres d’épîtres écrites dans la province de Pont (Чотири книги послань, написаних у провінції Понт).
Ponticæ epistolæ.
De Ponto libri quatuor (IV)..

Хроніка вічної зими: Драма Томів

Елегії Овідія під час його ви­гна­ння — це щоден­ник людини, загубленої далеко від своїх близьких, далеко від цивілізації, най­приємнішим пред­ставником якої він колись був; довге оплакува­н­ня, адресоване його дружині, його друзям, які залишилися в Римі, і без­жалісній владі, від якої він марно чекає милосердя. Томи постають як «земля, повна гіркоти», по­стійно биті вітрами і градом вічної зими, і де навіть вино, «скам’яніле від холоду», за­стигає в лід, який треба рубати сокирою. Поет від­чуває себе там абсолютним чужинцем; в’язнем, який роз­учується говорити латиною серед варварських слів і жахливих криків гетів:

«вони спілкуються один з одним мовою, яка їм спільна; але я не можу пояснитися інакше, як жестами і знаками; я вважаюся тут варваром, і [ці] нахабні гети сміються з латинських слів.»

Овід­ій. Les Élégies d’Ovide pendant son exil [t. I, Élégies des Tristes] (Елегії Овідія під час його ви­гна­ння [т. I, Елегії Сумних]), пере­клад з латини Жана Марена де Кервіл­лара. Париж: д’Урі син, 1723.

Перед лицем нещастя

Де Овідій черпав мужність, необхідну для того, щоб витримати таке жорстоке нещастя? У письмі:

«[Якщо ви] запитуєте мене, що я тут роблю, я скажу вам, що я за­ймаюся заня­т­тями, які здаються не дуже корисними, але які все ж мають свою користь для мене; і якби вони служили лише тому, щоб змусити мене забути мої нещастя, це була б не мала пере­вага: надто щасливий, якщо, обробляючи таке без­плідне поле, я отримаю з нього принаймні якийсь плід.»

Овід­ій. Les Élégies d’Ovide pendant son exil, t. II, Élégies pontiques (Елегії Овідія під час його ви­гна­н­ня, т. II, Понтійські елегії), пере­клад з латини Жана Марена де Кервіл­лара. Париж: д’Урі, 1726.

Втім, колишній римський денді не зник повністю: елегантність, вишукані риси, порівня­ння більш дотепні, ніж ґрунтовні, зберігаються, іноді до надмірності. Вже Квінтіліан вважав його менш зайнятим власними нещастями, ніж amator ingenii sui (закоханим у власний геній). За словами Сенеки батька, Овідій знав «те, що було надмірним у його віршах», але змирився з цим: «Він казав, що обличчя іноді стає набагато гарнішим від родимки». Ця по­стійність у на­данні якогось обороту своїм думкам, якоїсь «родимки», на французький манер — «можна сказати, що він майже народився серед нас», за­значає пере­кладач Жан Марен де Кервіл­лар — це оста­ння ознака його особистості, від­верта від­мова до­зволити від­даленню від столиці знищити митця. І після того, як він так часто описував цю від­даленість як своєрідну смерть, він врешті зна­йшов Рим на березі Чорного моря, роблячи висновок: «країна, де доля мене помістила, повинна бути для мене замість Риму. Моя нещасна муза задовольняється цим театром […]: така добра воля могутнього Бога.»⁶Більш покірний, ніж рішучий, він не ді­йшов до того, щоб написати на одвірку своїх дверей, як це зробить Гюго, EXILIUM VITA EST (ВИ­ГНА­ННЯ — ЦЕ ЖИ­ТТЯ або ЖИ­ТТЯ — ЦЕ ВИ­ГНА­Н­НЯ).

Для подальшого читання

Навколо Понтійських

Цитати

«Cernis ut in duris — et quid bove firmius? — arvis
Fortia taurorum corpora frangat opus.
Quæ numquam vacuo solita est cessare novali
Fructibus adsiduis lassa senescit humus.
Occidet, ad circi si quis certamina semper
Non intermissis cursibus ibit equus.
Firma sit illa licet, solvetur in æquore navis
Quæ numquam liquidis sicca carebit aquis.
Me quoque debilitat series inmensa malorum
Ante meum tempus cogit et esse senem.»

Epistulæ ex Ponto на Wikisource latina, [онлайн], пере­глянуто 2 листопада 2025.

«Бачите, як воли, які довго орали міцні землі, нарешті під­даються такій важкій праці: однак, що сильніше за вола? Земля, яка ніколи не від­почивала, нарешті виснажується від того, що щороку родить. Кінь, якого змусять по­стійно і без пере­починку служити в боях цирку, нарешті впаде посеред свого бігу. Корабель, яким би добрим він не був, якщо він завжди у воді, нарешті від­криється і зруйнується сам по собі. Так довга низка лих виснажує мене, послаблює і змушує старіти перед­часно.»

Овід­ій. Les Élégies d’Ovide pendant son exil, t. II, Élégies pontiques (Елегії Овідія під час його ви­гна­н­ня, т. II, Понтійські елегії), пере­клад з латини Жана Марена де Кервіл­лара. Париж: д’Урі, 1726.

«Бач, як важкі польові роботи ламають міцне тіло волів; а що ж сильніше за вола? Земля, чиє лоно завжди плодюче, виснажується, втомлена від без­перервного роді­н­ня; він загине, бігун, якого змушують без пере­починку битися в боях цирку; і корабель, чиї боки завжди вологі, ніколи не висохнувши на березі, яким би міцним він не був, роз­криється посеред хвиль. Так і я, ослаблений без­кінечною низкою лих, від­чуваю себе по­старілим перед­часно.»

Овід­ій. Œuvres complètes. […] Les Tristes; Les Pontiques […] (Повне зі­бра­ння творів. […] Сумні; Понтійські […]), пере­клад з латини Шарля Нізара. Париж: Ж.-Ж. Дюбоше і К°, колекція «Collection des auteurs latins», 1838.

«Чи не бачиш ти, як важкі польові роботи виснажують могутнє тіло биків? Що ж може бути витриваліше за вола? Не знаючи періодичного від­починку пере­логу, земля, втомлена без­перервними врожаями, сама знає старі­н­ня. Так само кінь по­мре, який братиме участь у всіх змага­н­нях цирку, не пропускаючи жодного забігу, і яким би міцним він не був, корабель роз­криється в морі, якщо його ніколи не витягують з рідкої стихії і не ставлять на сухий док. І я так само, ця без­кінечна послідовність лих виснажує мене і робить старим перед­часно.»

Овід­ій. Les Tristes; Les Pontiques; Ibis; Le Noyer; Halieutiques (Сумні; Понтійські; Ібіс; Горіх; Рибальські), пере­клад з латини Еміля Ріпера. Париж: Гарньє брати, колекція «Classiques Garnier», 1937.

«Ти бачиш, як на важких землях праця валить міцні тіла биків — а що витриваліше за вола? Земля, яка ніколи не знала від­починку пере­логу, старіє, виснажена без­перервним виробництвом. Він по­мре, кінь, який братиме участь у всіх змага­н­нях цирку без пропуску забігу. Яким би міцним він не був, він роз­валиться в морі, корабель, який ніколи не витягували з рідкої стихії і не залишали сухим. Мене також без­кінечна низка нещасть виснажує і робить старим перед­часно.»

Овід­ій. Pontiques (Понтійські), пере­клад з латини Жака Андре. Париж: Les Belles Lettres, колекція «Collection des Universités de France», 1977.

«Ти бачиш, як на важких землях втома ламає міцне тіло волів; а що ж сильніше за вола? Земля, яку ніколи не залишають неробочою, ніколи під паром, виснажується, втомлена від без­перервного виробництва. Він загине, бігун, який без пере­починку, без інтервалу, завжди братиме участь у боях цирку. Яким би міцним не був корабель, він загине, якщо ніколи не буде сухим, якщо завжди буде змочений хвилями. І мене також без­кінечна низка лих послаблює і старить перед­часно.»

Овід­ій. Œuvres complètes d’Ovide, t. X, [Pontiques] (Повне зі­бра­ння творів Овід­ія, т. X, [Понтійські]), пере­клад з латини Марі Ніколя Жозефа Каресма. Париж: К.-Л.-Ф. Панкук, колекція «Bibliothèque latine-française», 1836.

«Ви бачите, як воли, які є найсильнішими з тварин, втомлюються від оранки, і як поля, яким не дають від­почити, але які завжди засіяні, нарешті втомлюються носити зерно. Нарешті здохне кінь, якщо його змусять бігати на іграх цирку без пере­починку. Яким би добрим не був корабель, він неодмінно дасть течу, якщо його ніколи не витягують на сухе. Я так само ослаблений без­кінечними лихами, які я терплю, і я по­старів перед­часно.»

Овід­ій. Les Œuvres (Твори), пере­клад з латини Етьєна Альге де Мартіньяка. Ліон, 1697.

«Ти знаєш, що коли землі тверді, воли з сильним тілом
(А що сильніше за вола?) виснажуються від праці;
Ґрунт, який ніколи не був під паром, старіє,
Виснажений по­стійними врожаями;
Якщо кінь часто бере участь у змага­н­нях цирку
Без перерв між забігами, він по­мре;
Корабель може бути міцним, але він за­знає корабельної аварії, якщо його ніколи не було
Витягнуто на сухе, подалі від вологи.
Мене також паралізує довгий ланцюг нещасть,
Які роблять мене старим перед­часно.»

Овід­ій. Les Tristes; Les Pontiques (Сумні; Понтійські), пере­клад з латини Даніель Робер. Арль: Actes Sud, колекція «Babel», 2020.

«Ти знаєш, як виснажуються в полях тварини
(А в’ючні тварини, однак, витривалі до лиха)
Земля, виснажена частими врожаями
Без пере­логу старіє
І кінь по­мре
Якщо він бере участь у всіх пере­гонах цирку
Стільки весло йде до води, що нарешті ламається

Зі мною те саме
Нещастя без пере­дишки
Ця серія лих
Зробили з твого чоловіка старого перед­часно»

Овід­ій. Tristes; Pontiques (Сумні; Понтійські), пере­клад з латини Марі Дар’єсек. Париж: P.O.L, 2008.

«Чи не бачите ви, як робота оранки втомлює волів, якими б міцними вони не були? Земля, яка ніколи не стає під паром, бо ніколи не від­почиває, нарешті втомлюється від того, що носить. Кінь впаде в цирку, якщо йому не давати пере­дишки для бігу та боїв. Хай корабель буде побудований таким чином, що нічого в ньому не роз­хитується, проте він роз­криється у воді, якщо його ніколи не витягувати на сухе. Так само я можу сказати, що тривалість моїх страж­дань над­звичайно ослабила мене; і я змушений старіти перед­часно.»

Овід­ій. De Ponto libri IV, cum interpretatione gallica — Les Quatre Livres des épîtres d’Ovide, écrites à plusieurs de ses amis, du lieu de son exil dans la province de Pont (Чотири книги послань Овід­ія, написаних кільком його друзям з місця його ви­гна­ння в провінції Понт), пере­клад з латини Мішеля де Маро­л­ля. Париж: Л. Біл­лен, 1661.

Завантаження

Звукові записи

• Béatrice Commengé et Danièle Robert à propos de Tristes et de Pontiques (Беатріс Ком­манже та Даніель Робер про Сумні та Понтійські). (France Culture).
• Lecture partielle de Pontiques par ~SPQR, dans la traduction de Charles Nisard (Часткове чита­ння Понтійських ~SPQR у пере­кладі Шарля Нізара). (Audiocité).
• Romain de Becdelièvre à propos de Tristes et de Pontiques (Ромен де Бекдельєвр про Сумні та Понтійські). (France Culture).

Друковані твори

• Traduction de Pontiques par Charles Nisard (éd. électronique) (Переклад Понтійських Шарля Нізара (електронне ви­да­н­ня)). (Site de Philippe Remacle).
• Traduction de Pontiques par Jean Marin de Kervillars (1798-1799) (Переклад Понтійських Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799)). (Google Livres).
• Traduction de Pontiques par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie (Переклад Понтійських Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія). (Google Livres).
• Traduction de Pontiques par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 2 (Переклад Понтійських Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 2). (Google Livres).
• Traduction de Pontiques par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 3 (Переклад Понтійських Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 3). (Google Livres).
• Traduction de Pontiques par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 4 (Переклад Понтійських Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 4). (Google Livres).
• Traduction de Pontiques par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 5 (Переклад Понтійських Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 5). (Google Livres).
• Traduction de Pontiques par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 6 (Переклад Понтійських Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 6). (Google Livres).
• Traduction de Pontiques par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 7 (Переклад Понтійських Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 7). (Google Livres).
• Traduction de Pontiques par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 8 (Переклад Понтійських Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 8). (American Libraries).
• Traduction de Pontiques par Étienne Algay de Martignac (1697) (Переклад Понтійських Етьєна Альге де Мартіньяка (1697)). (Google Livres).
• Traduction de Pontiques par Étienne Algay de Martignac (1750) (Переклад Понтійських Етьєна Альге де Мартіньяка (1750)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1838) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1838)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1838), copie (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1838), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1838), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1838), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1843) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1843)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1843), copie (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1843), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1847) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1847)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1850) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1850)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1850), copie (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1850), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1850), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1850), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1850), copie 3 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1850), копія 3). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1850), copie 4 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1850), копія 4). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1850), copie 5 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1850), копія 5). (Canadian Libraries).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1850), copie 6 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1850), копія 6). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1850), copie 7 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1850), копія 7). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1850), copie 8 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1850), копія 8). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1850), copie 9 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1850), копія 9). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1850), copie 10 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1850), копія 10). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1856) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1856)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1861) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1861)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1861), copie (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1861), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1864) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1864)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1869) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1869)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1869), copie (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1869), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1869), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1869), копія 2). (Bibliothèque nationale de France (BnF)).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1876) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1876)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1881) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1881)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1881), copie (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1881), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Charles Nisard (1881), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Шарля Нізара (1881), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Jean Marin de Kervillars (1756) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Жана Марена де Кервіл­лара (1756)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Marie Nicolas Joseph Caresme (1836) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Марі Ніколя Жозефа Каресма (1836)). (Bibliothèque nationale de France (BnF)).
• Édition et traduction de Pontiques par Marie Nicolas Joseph Caresme (1836), copie (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Марі Ніколя Жозефа Каресма (1836), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Marie Nicolas Joseph Caresme (1836), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Марі Ніколя Жозефа Каресма (1836), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Marie Nicolas Joseph Caresme (1836), copie 3 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Марі Ніколя Жозефа Каресма (1836), копія 3). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Marie Nicolas Joseph Caresme (1836), copie 4 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Марі Ніколя Жозефа Каресма (1836), копія 4). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Marie Nicolas Joseph Caresme (éd. électronique) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Марі Ніколя Жозефа Каресма (електронне ви­да­н­ня)). (Roma quadrata).
• Édition et traduction de Pontiques par Marie Nicolas Joseph Caresme, revue par Jean-Pierre Charpentier (1875) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Марі Ніколя Жозефа Каресма, пере­глянуті Жан-П’єром Шарпантьє (1875)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Marie Nicolas Joseph Caresme, revue par Jean-Pierre Charpentier (1875), copie (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Марі Ніколя Жозефа Каресма, пере­глянуті Жан-П’єром Шарпантьє (1875), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Marie Nicolas Joseph Caresme, revue par Jean-Pierre Charpentier (1886) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Марі Ніколя Жозефа Каресма, пере­глянуті Жан-П’єром Шарпантьє (1886)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Michel de Marolles (1661) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Мішеля де Маро­лля (1661)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Michel de Marolles (1661), copie (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Мішеля де Маро­лля (1661), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Michel de Marolles (1661), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Мішеля де Маро­лля (1661), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Michel de Marolles (1661), copie 3 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Мішеля де Маро­лля (1661), копія 3). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Michel de Marolles (1661), copie 4 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Мішеля де Маро­лля (1661), копія 4). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Étienne Algay de Martignac (1697) (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Етьєна Альге де Мартіньяка (1697)). (American Libraries).
• Édition et traduction de Pontiques par Étienne Algay de Martignac (1697), copie (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Етьєна Альге де Мартіньяка (1697), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Pontiques par Étienne Algay de Martignac (1697), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Понтійських Етьєна Альге де Мартіньяка (1697), копія 2). (Google Livres).

Навколо Сумних

Цитати

«Parve — nec invideo — sine me, liber, ibis in Urbem:
Ei mihi, quod domino non licet ire tuo!
Vade, sed incultus, qualem decet exulis esse;
Infelix habitum temporis hujus habe.
Nec te purpureo velent vaccinia fuco —
Non est conveniens luctibus ille color»

Tristia на Wikisource latina, [онлайн], пере­глянуто 1 листопада 2025.

«Моя книго, ти пі­деш до Риму, і ти пі­деш до Риму без мене: я не заздрю тобі; але на жаль! чому не до­зволено твоєму господарю піти туди самому. Йди, але без прикрас, як личить книзі ви­гнанця. Нещасний твір! хай твоє вбра­ння від­повідає часу, в якому ми живемо. Не будь покритий марок­кіном пурпурового кольору; вся ця блискучість не личить у час жалоби і сліз.»

Овід­ій. Les Élégies d’Ovide pendant son exil [t. I, Élégies des Tristes] (Елегії Овідія під час його ви­гна­ння [т. I, Елегії Сумних]), пере­клад з латини Жана Марена де Кервіл­лара. Париж: д’Урі син, 1723.

«Гаразд, я згоден, маленька книжко: без мене ти пі­деш до Міста,
Туди, куди твій господар, на жаль! не має права йти.
Йди ж, але неохайна, така, якою личить бути ви­гнанцю;
Нещасна, одягни вбра­ння моєї долі.
Жодної чорниці, щоб фарбувати тебе пурпуром —
Це не колір, який личить моїй скорботі»

Овід­ій. Les Tristes: poèmes choisis (Сумні: ви­брані поеми), пере­клад з латини Домініка Пуареля. Париж: La Différence, колекція «Orphée», 1989.

«Іди, маленька книжко, я згоден, іди без мене в це місто, куди, на жаль! мені, твоєму батькові, не до­зволено йти; іди, але без прикрас, як личить синові ви­гнанця; і нещасний, прийми знаки нещастя. Хай чорниця не фарбує тебе своєю пурпуровою фарбою; цей колір не є кольором жалоби»

Овід­ій. Œuvres complètes. […] Les Tristes; Les Pontiques […] (Повне зі­бра­ння творів. […] Сумні; Понтійські […]), пере­клад з латини Шарля Нізара. Париж: Ж.-Ж. Дюбоше і К°, колекція «Collection des auteurs latins», 1838.

«Маленька книжко, я добре хочу, без мене ти пі­деш у місто, куди я, твій господар, на жаль! не можу йти. Іди, але без прикрас, як личить синові ви­гнанця. Нещасний, візьми вбра­ння днів, у яких ти живеш. Жодної чорниці, щоб фарбувати тебе пурпуром: цей колір не пасує до жалоби.»

Овід­ій. Les Tristes; Les Pontiques; Ibis; Le Noyer; Halieutiques (Сумні; Понтійські; Ібіс; Горіх; Рибальські), пере­клад з латини Еміля Ріпера. Париж: Гарньє брати, колекція «Classiques Garnier», 1937.

«Маленька книжко — я не заздрю — ти пі­деш без мене до Риму. На жаль! твоєму господарю заборонено туди йти. Іди, але без прикрас, як личить книзі ви­гнанця. Нещасний, візьми вбра­ння об­ставин! Жодної чорниці, щоб фарбувати тебе своєю пурпуровою фарбою — цей колір погано пасує до скорботи»

Овід­ій. Tristes (Сумні), пере­клад з латини Жака Андре. Париж: Les Belles Lettres, колекція «Collection des Universités de France», 1968.

«Маленька книжко, я не проти­ставлюся твоєму щастю: ти пі­деш до Риму без мене, до Риму, на жаль! куди не може йти твій батько. Йди, але без прикрас, як личить синові ви­гнанця; нещасний, візьми вбра­ння нещастя: жодної чорниці, щоб одягнути тебе в її пурпурову фарбу; цей колір погано пасує до скорботи»

Овід­ій. Œuvres choisies, t. II. […] Les Tristes (Ви­брані твори, т. II. […] Сумні), пере­клад з латини Армана-Бальтазара Вернаде, пере­глянутий Емілем Пес­сон­но. Париж: Гарньє брати, 1861.

«Маленький томик, я не проти­ставлюся твоєму щастю: ти пі­деш до Риму без мене, до Риму, на жаль! куди не може йти твій батько. Йди, але без прикрас, як личить твору ви­гнанця; нещасний, зберігай вбра­ння нещастя: жодної чорниці, щоб одягнути тебе в її пурпурову фарбу; цей багатий від­тінок погано пасує до скорботи»

Овід­ій. Œuvres complètes d’Ovide, t. IX, [Tristes] (Повне зі­бра­ння творів Овід­ія, т. IX, [Сумні]), пере­клад з латини Армана-Бальтазара Вернаде. Париж: К.-Л.-Ф. Панкук, колекція «Bibliothèque latine-française», 1834.

«Ти хочеш піти без мене до Риму, моя книжко? Я не заздрю твоєму щастю. На жаль! чому не до­зволено твоєму господарю су­проводжувати тебе. Іди туди, але без прикрас, як має бути ви­гнанець. Покрий себе від­повідно до стану, до якого твоє нещастя тебе звело, не покривкою, пофарбованою в пурпур і фіолет, бо цей колір погано пасує до жалоби.»

Овід­ій. Les Œuvres (Твори), пере­клад з латини Етьєна Альге де Мартіньяка. Ліон, 1697.

«Це без мене, маленька книжко (і я не ображаюся на тебе), що ти пі­деш до Риму;
На жаль! мені, твоєму господарю, не до­зволено туди йти!
Іди туди, але без прикрас, як личить ви­гнанцям;
Одягни ви­гляд, нещасний, моєї ситуації.
Жодної чорниці, щоб покрити тебе пурпуровою фарбою:
Цей колір не пасує до скорботи»

Овід­ій. Les Tristes; Les Pontiques (Сумні; Понтійські), пере­клад з латини Даніель Робер. Арль: Actes Sud, колекція «Babel», 2020.

«Маленька книжко
На жаль
Іди без мене в місто, де я заборонений

Іди просто
Без вчених прикрас
Як личить ви­гнанцям

Вбра­ння на всі дні
Обездолені не носять пурпур
Жалоба не робиться в червоному»

Овід­ій. Tristes; Pontiques (Сумні; Понтійські), пере­клад з латини Марі Дар’єсек. Париж: P.O.L, 2008.

«Маленька книжко, я не кажу ні: ти пі­деш до Риму без мене — до Риму, на жаль, куди твій господар більше не має права йти! Іди туди, але погано одягнена, як личить книзі ви­гнанця. Візьми, нещасна, вбра­ння цього сумного сезону мого жи­т­тя. Я не хочу, щоб ти була нафарбована пурпуровою фарбою чорниць: така блискучість не пасує до жалоби.»

Овід­ій. L’Exil et le Salut: Tristes et Pontiques (Ви­гна­ння та Порятунок: Сумні та Понтійські), пере­клад з латини Шанталь Лабр. Париж: Арлеа, колекція «Retour aux grands textes», 1991.

«Моя маленька книжко, це буде без мене, що ти зробиш подорож до Риму (я не заздрю тобі), але мені дуже шкода, що твоєму господарю не до­зволено зробити це так само, як тобі. Ну що ж! я даю тобі до­звіл; але йдучи до Риму, нехай це буде без обладунків. Не неси жодних прикрас, і будь такою, якою має бути бідний ви­гнанець, з вбра­н­ням сезону, яке буде пропорційним твоєму нещастю. Хай темний фіолетовий, змішаний з пурпуром, не збагачує твою обкладинку; цей колір не личить для жалоби.»

Овід­ій. Tristium libri V, cum interpretatione gallica — Les Tristes d’Ovide (П’ять книг Сумних з французьким пере­кладом — Сумні Овід­ія), пере­клад з латини Мішеля де Маро­л­ля. Париж: Л. Біл­лен, 1661.

Завантаження

Звукові записи

• Béatrice Commengé et Danièle Robert à propos de Tristes et de Pontiques (Беатріс Ком­манже та Даніель Робер про Сумні та Понтійські). (France Culture).
• Romain de Becdelièvre à propos de Tristes et de Pontiques (Ромен де Бекдельєвр про Сумні та Понтійські). (France Culture).

Друковані твори

• Traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé (éd. électronique) (Переклад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде (електронне ви­да­н­ня)). (Roma quadrata).
• Traduction de Tristes par Charles Nisard (éd. électronique) (Переклад Сумних Шарля Нізара (електронне ви­да­н­ня)). (Site de Philippe Remacle).
• Traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1798-1799) (Переклад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799)). (American Libraries).
• Traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie (Переклад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія). (Google Livres).
• Traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 2 (Переклад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 2). (Google Livres).
• Traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 3 (Переклад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 3). (Google Livres).
• Traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 4 (Переклад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 4). (Google Livres).
• Traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 5 (Переклад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 5). (Google Livres).
• Traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 6 (Переклад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 6). (Google Livres).
• Traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1798-1799), copie 7 (Переклад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1798-1799), копія 7). (Google Livres).
• Traduction de Tristes par Étienne Algay de Martignac (1697) (Переклад Сумних Етьєна Альге де Мартіньяка (1697)). (Google Livres).
• Traduction de Tristes par Étienne Algay de Martignac (1750) (Переклад Сумних Етьєна Альге де Мартіньяка (1750)). (Google Livres).
• Traduction partielle de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1750) (Частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1750)). (Google Livres).
• Traduction partielle de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1753) (Частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1753)). (Google Livres).
• Traduction partielle de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1822) (Частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1822)). (Google Livres).
• Traduction partielle de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1822), copie (Частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1822), копія). (Google Livres).
• Traduction partielle de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1822), copie 2 (Частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1822), копія 2). (Google Livres).
• Traduction partielle de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1823) (Частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1823)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé (1834) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде (1834)). (Bibliothèque nationale de France (BnF)).
• Édition et traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé (1834), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде (1834), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé (1834), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде (1834), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé (1834), copie 3 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде (1834), копія 3). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé (1834), copie 4 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде (1834), копія 4). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé (1834), copie 5 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде (1834), копія 5). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé, revue par Émile Pessonneaux (1860) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде, пере­глянуті Емілем Пес­сонно (1860)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé, revue par Émile Pessonneaux (1860), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде, пере­глянуті Емілем Пес­сонно (1860), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé, revue par Émile Pessonneaux (1861) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде, пере­глянуті Емілем Пес­сонно (1861)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé, revue par Émile Pessonneaux (1861), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде, пере­глянуті Емілем Пес­сонно (1861), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé, revue par Émile Pessonneaux (1861), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде, пере­глянуті Емілем Пес­сонно (1861), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Armand-Balthazard Vernadé, revue par Émile Pessonneaux (1861), copie 3 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Армана-Бальтазара Вернаде, пере­глянуті Емілем Пес­сонно (1861), копія 3). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1838) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1838)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1838), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1838), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1838), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1838), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1843) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1843)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1843), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1843), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1847) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1847)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1850) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1850)). (Canadian Libraries).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1850), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1850), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1850), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1850), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1850), copie 3 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1850), копія 3). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1850), copie 4 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1850), копія 4). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1850), copie 5 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1850), копія 5). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1850), copie 6 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1850), копія 6). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1850), copie 7 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1850), копія 7). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1850), copie 8 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1850), копія 8). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1850), copie 9 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1850), копія 9). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1850), copie 10 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1850), копія 10). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1856) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1856)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1861) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1861)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1861), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1861), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1864) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1864)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1869) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1869)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1869), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1869), копія). (Bibliothèque nationale de France (BnF)).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1869), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1869), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1876) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1876)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1881) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1881)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1881), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1881), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Charles Nisard (1881), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Шарля Нізара (1881), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1723) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1723)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1723), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1723), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1724) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1724)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1738) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1738)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1738), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1738), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1756) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1756)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1756), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1756), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Jean Marin de Kervillars (1815) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Жана Марена де Кервіл­лара (1815)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Michel de Marolles (1661) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Мішеля де Маро­лля (1661)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Michel de Marolles (1661), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Мішеля де Маро­лля (1661), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Michel de Marolles (1661), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Мішеля де Маро­лля (1661), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Étienne Algay de Martignac (1697) (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Етьєна Альге де Мартіньяка (1697)). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Étienne Algay de Martignac (1697), copie (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Етьєна Альге де Мартіньяка (1697), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction de Tristes par Étienne Algay de Martignac (1697), copie 2 (Ви­да­ння та пере­клад Сумних Етьєна Альге де Мартіньяка (1697), копія 2). (American Libraries).
• Édition et traduction partielles de Tristes par Eugène Fallex (1878) (Ви­да­ння та частковий пере­клад Сумних Ежена Фал­лекса (1878)). (Bibliothèque nationale de France (BnF)).
• Édition et traduction partielles de Tristes par Eugène Fallex (1878), copie (Ви­да­ння та частковий пере­клад Сумних Ежена Фал­лекса (1878), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction partielles de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1784) (Ви­да­ння та частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1784)). (Google Livres).
• Édition et traduction partielles de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1784), copie (Ви­да­ння та частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1784), копія). (Google Livres).
• Édition et traduction partielles de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1784), copie 2 (Ви­да­ння та частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1784), копія 2). (Google Livres).
• Édition et traduction partielles de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1784), copie 3 (Ви­да­ння та частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1784), копія 3). (Google Livres).
• Édition et traduction partielles de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1784), copie 4 (Ви­да­ння та частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1784), копія 4). (Google Livres).
• Édition et traduction partielles de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1784), copie 5 (Ви­да­ння та частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1784), копія 5). (Google Livres).
• Édition et traduction partielles de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1784), copie 6 (Ви­да­ння та частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1784), копія 6). (Bibliothèque nationale de France (BnF)).
• Édition et traduction partielles de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1784), copie 7 (Ви­да­ння та частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1784), копія 7). (Google Livres).
• Édition et traduction partielles de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1784), copie 8 (Ви­да­ння та частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1784), копія 8). (Google Livres).
• Édition et traduction partielles de Tristes par Jean-Jacques Le Franc de Pompignan (1798-1799) (Ви­да­ння та частковий пере­клад Сумних Жан-Жака Ле Франа де Помпіньяна (1798-1799)). (Google Livres).

Бібліографія

• Carcopino, Jérôme. «L’exil d’Ovide» (Ви­гна­ння Овід­ія) в Rencontres de l’histoire et de la littérature romaines (Зу­стрічі римської історії та літератури). Париж: Flammarion, 1963.
• Cuvillier-Fleury, Alfred-Auguste. «Ovide» (Овід­ій). Revue de Paris (Паризький огляд), т. XVI, 1830, с. 200-216. (Google Livres).
• Goudot, Marie. Tristia: figures d’exil (Tristia: по­статі ви­гна­н­ня). Ренн: La Part commune, колекція «L’Étranger familier», 2006.
• La Mothe Le Vayer, François de. De la patrie et des étrangers: et autres petits traités sceptiques (Про батьківщину та чужинців: та інші малі скептичні трактати). Париж: Desjonquères, колекція «Collection 17^e siècle», 2003.
• Laurens, Pierre. Histoire critique de la littérature latine: de Virgile à Huysmans (Критична історія латинської літератури: від Вергілія до Гюїсманса). Париж: Les Belles Lettres, 2014.
• Pfaff-Reydellet, Maud. «L’hiver éternel de Scythie: dimension métapoétique de l’évocation des confins» (Вічна зима Скіфії: метапоетичний вимір згадува­ння країв) в Segetis certa fides meæ: hommages offerts à Gérard Freyburger (Segetis certa fides meæ: данина поваги Жерару Фрейбургеру). Турне: Brepols, колекція «Recherches sur les rhétoriques religieuses», 2021, с. 135-151.
• Pogacias, Andrei. «Ovide, un poète romain chez les Gètes» (Овід­ій, римський поет у гетів). Courrier international (Міжнародний кур’єр), № 1633, з 17 по 23 лютого 2022, с. 54.
• Voltaire. Œuvres complètes de Voltaire, vol. 45B, […] D’Ovide, de Socrate […] (Повне зі­бра­ння творів Вольтера, том 45B, […] Про Овід­ія, про Сократа […]). Оксфорд: Voltaire Foundation, 2010.