Mappemonde mettant en évidence le Japon.

Світанок середньовічної Японії в її епосах

Пере­кладено з французької

Мирний період Хейан (794-1185) завершився у полум’ї. Після битв рідкісної жорстокості два суперницькі дома, Тайра і Мінамото, по черзі усунули придворну аристократію, яка не мала ні до­статньої армії, ні поліції, і спричинили на­ста­ння фе­одального режиму. Так починається японське Середньовіч­чя. Цей період потрясінь був таким, що «треба було б пошукати в німецькому Середньовіч­чі, щоб зна­йти подібну плутанину». На зміну витонченості жіночої літератури Хейан від­тоді при­йшли мужні оповіді, сповнені «вбивств», «хитрощів», «дивовижних ратних по­двигів» і «довго під­готовлюваних помст» — «джерела збентеже­ння і смути для істориків».

З чотками в руці і мечем при поясі

З цього хаосу народилися «воїнські сказа­н­ня» (gunki monogatari), що знаходяться на пере­тині історичної хроніки, національного епосу та глибокої буд­дійської медитації. Їхня функція була втім менш літературною, в тому сенсі, як ми це ро­зуміємо, ніж меморіальною та духовною: йшлося насамперед про те, щоб «заспокоїти […] душі воїнів, які загинули в боях», а для тих, хто вижив, «шукати сенс у хаотичних подіях, що поклали край давньому порядку». Ця функція покладалася на «ченців з біва» (biwa hōshi або biwa bōzu), аедів, за­звичай сліпих. Подібні до наших давніх трубадурів, вони мандрували країною, декламуючи спів­учим голосом славні дія­ння минулого. Загорнуті в чернечу рясу, без сумніву, щоб пере­бувати під захистом храмів і монастирів, вони акомпанували собі на своїй чотириструн­ній лютні, біва1«Народжена в царстві Персії та його прикордон­них регіонах, біва поширилася в Східній Азії вздовж Шовкового шляху. Удосконалена в Китаї, вона ді­йшла до японського архіпелагу близько 8-го столі­ття». Hyōdō, Hiromi, «Les moines joueurs de biwa (biwa hōshi) et Le Dit des Heike» (Ченці-гравці на біва (biwa hōshi) і Сказа­ння про Хейке) в Brisset, Claire-Akiko, Brotons, Arnaud та Struve, Daniel (ред.), op. cit., акорди якої під­креслювали меланхолію оповіді.

В основі репертуару, який ці артисти пере­давали від вчителя до учня, фундаментальна трилогія від­творює брато­вбивчі війни, що пере­кинули архіпелаг у нову еру: Сказа­ння про Хоген (Hōgen monogatari)2Від­хилені форми:
Récit des troubles de l’ère Hogen (Оповідь про смути ери Хоген).
La Chronique des Hogen (Хроніка Хоген).
Récit de l’ère Hōgen (Оповідь ери Хоген).
Histoire de la guerre de l’époque Hōgen (Історія війни епохи Хоген).
Hōghen monogatari.
Hōghenn monogatari., Сказа­ння про Хейдзі (Heiji monogatari)3Від­хилені форми:
Épopée de la rébellion de Heiji (Епопея пов­ста­ння Хейдзі).
La Chronique des Heigi (Хроніка Хейґі).
Récit de l’ère Heiji (Оповідь ери Хейдзі).
Récits de la guerre de l’ère Heiji (Оповіді про війну ери Хейдзі).
Heïdji monogatari.
Heizi monogatari., і найславетніше з усіх, Сказа­ння про Хейке (Heike monogatari)4Від­хилені форми:
Le Dit des Heikke (Сказа­ння про Хейк­ке).
L’Aventure d’Heike (Пригода Хейке).
Histoire des Heike (Історія Хейке).
Contes du Heike (Казки Хейке).
Contes des Heike (Казки Хейке).
La Chronique des Heiké (Хроніка Хейке).
La Chronique de Heiké (Хроніка Хейке).
Chroniques du clan Heike (Хроніки клану Хейке).
La Geste de la maison des Héï (Дія­ння дому Хеї).
Geste de la famille des Hei (Дія­ння родини Хей).
Histoire de la famille des Hei (Історія родини Хей).
Histoire de la famille Heiké (Історія родини Хейке).
Histoire de la maison des Taira (Історія дому Тайра).
Histoire de la famille des Taïra (Історія родини Тайра).
Récit de l’histoire des Taira (Оповідь історії Тайра).
Roman des Taira (Роман про Тайра).
La Geste des Taïra (Дія­ння Тайра).
Feike no monogatari.. Перші два, хоча можуть здатися прозаїчними в описі того, як Тайра і Мінамото по­ступово проникають у військову владу, аж до набу­ття вирішального впливу на справи двору, все ж готують майбутню драму і вже містять цю «чутливість до ефемерного» (mono no aware), яка зна­йде в Сказанні про Хейке своє найдосконаліше вираже­н­ня:

«Світ, де живемо,
Має існува­ння стільки,
Скільки промінь місяця,
Що від­бивається у воді,
Зачерпнутій у долоні.»

Le Dit de Hôgen ; Le Dit de Heiji (Сказа­ння про Хоген; Сказа­ння про Хейдзі), перекл. з японської Рене Сіф­фера, Париж: Publications orientalistes de France, 1976; пере­вид. Лаграс: Verdier, вид. «Verdier poche», 2007.

Непостійність як доля

Монументальний твір, справжня Енеїда між­усобних війн і запеклих битв, що роз­дирали два дома, кульмінацією яких стала битва при Дан-но-ура (25 квітня 1185), Сказа­ння про Хейке все ж радикально від­ходить від західної традиції. Замість того, щоб від­криватися, на манер Вергілія, на arma virumque (зброю і мужа), японська хроніка з першого рядка нагадує про «непо­стійність усіх речей»: «Пихатий, звісно, не триває довго, схожий хіба що на сон весняної ночі». Персонажі, великі чи скромні, всі захоплені тим самим вихором, рясно ілюструючи, що, за формулою Бос­сюе:

«При­йде час, коли ця людина, яка здавалася вам такою великою, більше не буде, коли вона буде як дитина, що ще не народилася, коли вона буде ніщо. […] Я при­йшов лише щоб поповнити число, втім я був і не потрібен; […] коли я дивлюся зблизька, мені здається, що це сон — бачити себе тут, і що все, що я бачу, лише марні примари: Præterit enim figura hujus mundi (Бо минає образ світу цього)51 Кор. 7,31 (La Bible : traduction officielle liturgique (Біблія: офіційний літургійний пере­клад)).».

Bossuet, Jacques Bénigne, Œuvres complètes (Повне зі­бра­ння творів), т. IV, Париж: Lefèvre; Firmin Didot frères, 1836.

Таким чином, Сказа­ння про Хейке нагадує без­перервну проповідь, де всі перипетії жи­ття героїв служать для ілюстрації цього закону непо­стійності (mujō) і марності людської слави. Випадок Тайра но Та­данорі (1144-1184) у цьому сенсі показовий. Захоплений ворогом зненацька, він домінує над своїм су­противником, але якийсь слуга того втручається і від­рубує йому праву руку біля ліктя. Знаючи, що кінець при­йшов, Та­данорі повертається на захід і твердим голосом десять разів закликає Буд­ду, перш ніж йому від­рубають голову. Прикріплений до його сагайдака, знаходять цей прощальний вірш:

«Захоплений темрявою,
Я заночую під
Гілками дерева.
Лише квіти
Прийм[у]ть мене цього вечора.»

Hoffmann, Yoel, Poèmes d’adieu japonais : anthologie commentée de poèmes écrits au seuil de la mort (Японські прощальні вірші: коментована антологія віршів, написаних на порозі смерті), перекл. з англійської Аньєс Ро­зенблюм, Малакоф: A. Colin, 2023.

Неоднозначна спадщина

Ця буд­дійська чутливість, що пронизує навіть найкривавіші сцени, все ж не завжди до­статня, щоб під­нести оповідь, яка може здатися повільною, рівномірною, одноманітною для ро­зумів, вихованих на західній естетиці. Подібно до звуку дзвона Ґіон, хода сказань рівномірна, занадто рівномірна навіть, і дещо монотон­на. Я шкодую, що такі славетні оповіді не зна­йшли такого ж славетного поета, який би закріпив їх назавжди; що їм бракувало Гомера, який би надав їм різноманітності, гнучкості, вічно захоплюючих.

Як за­значає Жорж Буске, гомерівські герої часто мають «дивні веселощі або слабкості, що до­зволяють нам доторкнутися пальцем до їхньої людяності; герої Тайра ніколи не пере­стають бути умовними і холодними». Тоді як наївний грецький оповідач завжди до­зволяє про­глянути невиразній і тонкій усмішці за словами, «японський рапсод ніколи не полишає епічного тону і чопорної по­стави». Там, «де лунає, як фанфара, радісна екс­пансія трувера, тут чути лише меланхолійний акцент засмученого буд­диста: “Мужній чоловік [і він теж] врешті-решт падає, ні більше ні менше як пил на вітрі”».

Для подальшого читання

Навколо Сказання про Хоген і Сказання про Хейдзі

Цитати

«[…] вночі того дня, близько години Собаки, нарешті він зник.

Квітка персика, його обличчя ще не за­знало нападів весняних туманів; і все ж, ніжна орхідея, атакована осін­німи туманами, він з ранковою росою роз­віявся. Ледве було йому сімнадцятий рік, коли сталася немислима пригода. Людина, звісно, старий чи молодий, ні в чому не впевнена, казали, і Заборонений палац був занурений у жалобу.»

Le Dit de Hôgen ; Le Dit de Heiji (Сказа­ння про Хоген; Сказа­ння про Хейдзі), перекл. з японської Рене Сіф­фера, Париж: Publications orientalistes de France, 1976; пере­вид. Лаграс: Verdier, вид. «Verdier poche», 2007.

Навколо Сказання про Хейке

Цитати

«祇園精舎の鐘の声、諸行無常の響きあり。娑羅双樹の花の色、盛者必衰の理をあらはす。驕れる人も久しからず、ただ春の夜の夢のごとし。猛き者もつひには滅びぬ、ひとへに風の前の塵に同じ。»

平家物語 на Wikibooks 日本語, [онлайн], пере­глянуто 26 вересня 2025.

«З монастиря Ґіон звук дзвона, непо­стійності всіх речей є резонанс. Дерев шара6Санскритом sāla (साल) або śāla (शाल). Дерево тропічних і субгімалайських регіонів Індії. Воно священне в буд­дизмі, колиска якого знаходиться в цих самих регіонах: спираючись на sāla, Майя народила б майбутнього Буд­ду, і також між двома з цих дерев остан­ній згас би. колір квітів демонструє, що все, що процвітає, неодмінно занепадає. Пихатий, звісно, не триває довго, схожий хіба що на сон весняної ночі. Мужній чоловік так само врешті падає, ні більше ні менше як пил на вітрі.»

Le Dit des Heiké (Сказа­ння про Хейке), перекл. з японської Рене Сіф­фера, Париж: Publications orientalistes de France, 1976; пере­вид. Лаграс: Verdier, вид. «Verdier poche», 2012.

«Чути вібрує голос дзвона храму Ґіон, що по­вторює: “Все не­стабільне в цьому світі. Блиск квітки тикового дерева проголошує, що найквітучіші неминуче йдуть до руїни. Пихаті не існують довго, і їхнє жи­ття — лише сон весняної ночі. Хоробрі воїни самі також гинуть, подібні до полум’я, від­критого вітру”.»

Épisodes du Heiké monogatari (Епізоди з Хейке моногатарі), перекл. з японської Ґото Суео та Моріса Пруньє, перед­мова Сільвена Леві, Париж: E. Leroux, 1930.

«Звук дзвонів Ґіоншьоджя як від­лу­ння непо­стійності речей. Від­тінок квітів тикового дерева показує, що ті, хто цвіте, мають бути принижені. Справді, могутність пихатих триває лише мить, як мрія весняного вечора. Великі знищені на­прикінці, вони лише пил, зметений вітром.»

Katō, Genchi, Le Shintō : religion nationale du Japon (Синто: національна релігія Японії), перекл. з японської Франко-японським домом у Токіо, Париж: P. Geuthner, 1931.

«Все не­стабільне в цьому світі, каже тремтливий звук дзвона Священ­ного Храму. Найквітучіші неминуче йдуть до руїни, проголошує блиск квітів sāla. Могутні пихаті не існують довго, і їхнє жи­ття — лише сон весняної ночі. Хоробрі воїни врешті гинуть, подібні до полум’я, від­критого вітру.»

Satō, Teruo, «Le pathétique dans la Chanson de Roland et dans le Heike-monogatari : essai de comparaison thématique» (Патетичне в «Пісні про Роланда» і в «Хейке-моногатарі»: спроба тематичного порівня­н­ня), Boletín de la Real Academia de Buenas Letras de Barcelona, т. 31, 1966, с. 273-279. (RACO (Revistes Catalanes amb Accés Obert)).

«Якщо звук дзвона храму Ґі-он є від­лу­н­ням людських перипетій, минущий блиск квітів двох дерев сара показує, що всякий добробут має свій занепад. Пихаті не існують довго; їхнє жи­ття як сон літньої ночі. Воїни також врешті падають; вони схожі на лампу, від­криту вітру.»

Heike monogatari : récits de l’histoire du Japon au 12e siècle (Хейке моногатарі: оповіді з історії Японії 12-го столі­т­тя), перекл. з японської Франсуа Огюстом Тур­рет­тіні, Женева: H. Georg; Париж: E. Leroux; Лондон: Trübner and Co, 1873-1875.

«Якщо звук дзвона храму Ґіон є від­лу­н­ням людських перипетій, минущий блиск квітів дерев показує, що всякий добробут має свій занепад. Пихаті не існують довго; їхнє жи­ття як сон літньої ночі. Воїни також врешті падають; вони схожі на лампу, від­криту вітру.»

Bousquet, Georges, «Le Japon littéraire» (Літературна Японія), Revue des Deux Mondes, жовтень 1878.

«Звук дзвона Ґіон від­дає від­лу­ння непо­стійності всіх речей. Від­тінки квітів тикового дерева кажуть, що ті, які цвітуть, мають зів’янути.

Так, хоробрі є такими лише на мить, як сон вечора навесні. Сильні врешті будуть знищені, вони як пил під вітром.»

Habersetzer, Gabrielle та Habersetzer, Roland, «Heike-monogatari» в Encyclopédie des arts martiaux de l’Extrême-Orient (Енциклопедія бо­йових мистецтв Далекого Сходу), Париж: Amphora, 2000.

«З монастиря Ґіон / дзвін шепоче // що всякий акт цього світу / лише марнота. // І колір квітів / дерев шара // демонструє, що всі живі / завжди приречені згаснути. [лакуна]»

«Heike monogatari» в Encyclopédie de la littérature [Garzanti] (Енциклопедія літератури [Ґарцанті]), перекл. з італійської, Париж: Librairie générale française, 2003.

Завантаження

Звукові записи
Друковані твори

Бібліографія

Avatar photo
Yoto Yotov
Articles : 120

Traductions