Плач дружини воїна: від Данг Чан Кона до Хоанг Суан Ні

Пере­кладено з французької • українська (ukrainien)

«Ні, вона забула все, аби думати лише про від­’­їзд свого чоловіка. Інше божество [ніж божество війни] надихає її, диктує їй зворушливі слова проща­ння та зрошує її очі слізьми. На­стільки правдиво, що муки навіть найкоротшої роз­луки пере­важають сили закоханих!»

Катулл. Traduction complète des poésies de Catulle, suivie des poésies de Gallus et de la Veillée des fêtes de Vénus (Повний пере­клад поезій Катул­ла, з додатком поезій Галла та «Чува­ння свята Венери»), пер. з латини Франсуа Ноеля. Париж: Rémont, 1806.

Ці вірші Катулла так само могли б бути написані у В’єтнамі 1740-х років. Саме в ту неспокійну добу, по­значену набором війська, був складений Плач дружини воїна (Chinh phụ ngâm)¹Від­кинуті форми:
Plaintes d’une femme dont le mari est parti pour la guerre (Плач жінки, чоловік якої пішов на війну).
Complainte d’une femme de guerrier (Плач жінки воїна).
Complainte de la femme du guerrier (Плач дружини воїна).
Complainte de la femme d’un guerrier (Плач дружини воїна).
Plaintes de la femme du guerrier (Плач дружини воїна).
Complainte de la femme d’un soldat (Плач дружини солдата).
Plainte d’une femme de soldat (Плач жінки солдата).
Le Chant de la femme d’un guerrier (Пісня дружини воїна).
Chant de la femme du guerrier (Пісня дружини воїна).
Chant de la femme du combattant (Пісня дружини бійця).
Romance de la femme du combattant (Романс дружини бійця).
Plaintes d’une chinh-phou, femme dont le mari part pour la guerre (Плач чінь-фу, жінки, чоловік якої вирушає на війну).
Les Plaintes d’une chinh-phu (Плачі чінь-фу).
Scansion d’une femme de guerre (Скандува­ння жінки війни).
Scansion d’une femme dont le mari est à la guerre (Скандува­ння жінки, чоловік якої на війні).
La Complainte de l’épouse du guerrier (Плач дружини воїна).
La Complainte de l’épouse du combattant (Плач дружини бійця).
Femme de guerrier (élégie) (Дружина воїна (елегія)).
Chinh phụ (ngâm khúc) (Чінь-фу (плач)).. Серед гуркоту барабанів зді­ймається плач юної в’єтнамки, чоловік якої, пішовши на фронт, забарився з поверне­н­ням і так і не повернувся. «Уся туга, увесь бунт, […] уся тривога очікува­ння виражені тут із не­зрівнян­ною витонченістю.» Це інтимна елегія, а не памфлет. Та все ж вона набуває такого від­тінку без­силого від­чаю, такого щирого пориву до ніжності та простих радощів коха­н­ня, що пробуджує інстинктивну від­разу до війни. Подейкують навіть, що деякі солдати, чуючи її спів у сутінках на бівуаках, доходили до дезертирства. Послухайте дружину воїна:

«Численні ті, хто йде, рідкісні ті, хто повертається:
На полях бойні авантюрне жи­ття солдата
Аж надто схоже на колір опалого листя!»

Данг, Чан Кон і Доан, Тхі Дьєм. Plaintes d’une chinh-phou, femme dont le mari part pour la guerre, et autres poèmes (Плач чінь-фу, жінки, чоловік якої вирушає на війну, та інші поеми), пер. з в’єтнамської Хоанг Суан Ні. Париж: Stock, 1943; пере­вид. під на­звою Plaintes de la femme d’un guerrier (Плач дружини воїна), Париж: Sudestasie, 1987.

Ця жалібна пісня ді­йшла до нас завдяки трьом непересічним по­статям, по­єд­наним через столі­т­тя: первісному поетові, геніальній пере­кладачці та без­страшному франкомовному провід­нику.

Данг Чан Кон: первісний поет

Літописи зберегли образ Данг Чан Кона як абсолютного книжника. Коли на столицю Тханглонг (теперішній Ханой) опустилася комен­дантська година, автор викопав таємний під­вал, щоб уночі потайки чувати при своїх книгах. Хто знає, чи не та сама скромна лампа його прилежних ночей увічнена в цих строфах:

«[…] можливо, лампа мене ро­зуміє…
А може, лампа мене не ро­зуміє?
Тоді я страждатиму сама?»

Данг, Чан Кон і Доан, Тхі Дьєм. Plaintes d’une chinh-phou, femme dont le mari part pour la guerre, et autres poèmes (Плач чінь-фу, жінки, чоловік якої вирушає на війну, та інші поеми), пер. з в’єтнамської Хоанг Суан Ні. Париж: Stock, 1943; пере­вид. під на­звою Plaintes de la femme d’un guerrier (Плач дружини воїна), Париж: Sudestasie, 1987.

Рани країни, тоді роз­дертої між пів­нічними та пів­ден­ними володарями, надали його поемі, написаній класичною китайською, страшної правдивості. Її читали та поціновували навіть у Китаї. А декого, наляканого блискучістю такого таланту, прорвало: «Уся його ро­зумова сила проявилася в цій довгій поемі. Автор проживе щонайбільше ще три роки.» Лиховісне та правдиве пророцтво: Данг Чан Кон згас за три роки, доведений, як шепочуть, до самогубства.

Доан Тхі Дьєм: геніальна перекладачка

Твір, по­при свою вартість, можливо, ніколи не поширився б серед народу, якби не його пере­клад національною мовою, здійснений Доан Тхі Дьєм на прі­звисько Хонг Ха («Рожеві від­блиски» або «Рожева хмара»)²Про Доан Тхі Дьєм у нас немає інших ві­домостей, окрім тих, які дав біль її чоловіка, що оплакав її в над­гробній промові:
«Махаючи своїм пензлем для опису пейзажів,
Вона виражала дуже глибокі почу­ття […]
Здатні зворушити навіть Без­смертних; […]
На жаль! У неї не було сталого при­становища; […]
Ви­йшовши заміж лише після тридцяти,
Вона залишила землю, пере­йшовши за сорок; […]
Вона пішла, не попередивши свою стару матір; […]
Чи не дивна доля?
Чи Небо не­справедливе?…». Її рішуче жіноча версія — натхнен­на, якщо насмілюся так сказати, бурями душі — під­неслася до рангу само­стійного творі­н­ня, часом навіть змушуючи забути оригінал Данг Чан Кона, хоча той уже й сам був прекрасний! «Це показує, на­скільки поетеса […] володіла водночас усіма таємницями китайської мови та своєї рідної говірки.» Ніколи раніше роз­мір song thất lục bát («по­двійні сім, шість, вісім»), такий придатний для шляхетної меланхолії, не використовувався з таким мистецтвом: «Кожне слово — сльоза, кожен вірш — ри­да­ння […] серця. І це серце у вогні, серце в бурі, […] миле жіноче серденько, смертельно поранене диявольською стрілою коха­ння — і коха­ння найсер­йознішого, коха­ння по­дружнього.»³Так каже Чан Ван Тунг у своїй чудовій збірці Poésies d’Extrême-Orient (Поезії Далекого Сходу).

Хоанг Суан Ні: безстрашний франкомовний провідник

Нарешті, кілька слів про Хоанг Суан Ні. Пере­буваючи в Парижі у перші роки Другої світової війни, він шукав у поезіях своїх пращурів універсальне посла­н­ня, яке можна було б адресувати охопленій вогнем Європі. Його Щоденник описує захопле­н­ня, що змусило його одного дня крокувати — або радше летіти — через столицю, декламуючи вголос, ніби одержимий, ніби божевільний. Парижани оберталися з ви­глядом то здивованим, то жалісливим: «Бідолашні!», думав він, «вони б роз­чулилися та забули нескінченну скорботу війни, якби мали лише краплину мого великого щастя!»

Чому ж він зупинив свій вибір на Плачі дружини воїна? А тому, що вони були вписані «у саму [його] кров» від колиски: рано осиротівши, він зна­йшов у «без­мірно дорогоцін­них сльозах цієї шляхетної та такої жалюгідної жінки, цієї Маріанни Алкофорадо Далекої Азії» материнську ласку. Пере­кладати її, тлумачити її означало здійснити гуманістичну мрію, занотовану в його Щоденнику від 25 грудня 1940 року: «Оригінальний синтез — а насамперед живий — двох людств, двох світів: Сходу та Заходу — ось чим я вирішив бути, ось чим я намагаюся бути, ось чим я нині стаю.» Парі прекрасно витримане! Свідче­н­ням тому є при­йом, на­даний його пере­кладові, який Робер Бразіяк⁴Маю уточнити, що згубні зобов’яза­ння Робера Бразіяка під час Окупації жорстоко суперечитимуть цьому гуманістичному ідеалові, якому він тут плескає. вітав такими хвалебними словами: «Пан Хоанг Суан Ні […] зумів на­близити до нас […] свою країну. Людина — одна, від одного краю планети до іншого, і, читаючи роз­думи про швидкоплин­ність днів чи про війну, про насолоду коха­н­ня, про смерть, я думав то про Катул­ла, то про Гомера, то про Корнеля, про Мал­ларме, про Валері. Прекрасно нагадувати нам ці імена, прекрасно вміти єд­нати дві культури, такі від­мінні на ви­гляд, і, не прагнучи нечистого зміша­н­ня, допомагати їм поро­зумітися.»

Для подальшого читання

Навколо Плачу дружини воїна

Цитати

«信來人未來
楊花零落委蒼苔
蒼苔蒼苔又蒼苔
一步閒庭百感催»

Chinh phụ ngâm (Плач дружини воїна) на Wikisource tiếng Việt, [онлайн], пере­глянуто 7 травня 2026 р.

«Tin gửi đi (var. thường lại) người không thấy lại,
Hoa dương tàn đã trải rêu xanh.
Rêu xanh mấy lớp chung quanh,
Dạo sân (var. Sân đi) một bước trăm tình ngẩn ngơ!»

Chinh phụ ngâm (Đoàn Thị Điểm dịch) (Плач дружини воїна (у пере­кладі Доан Тхі Дьєм)) на Wikisource tiếng Việt, [онлайн], пере­глянуто 7 травня 2026 р.

«Звістки летять, чоловік не повертається ніколи!
Квіти верби вже не раз устилали зеленіючий мох.
Мох не раз годувався цими опалими квітами;
Кожен крок по плитах будить незліченні смутки!»

Данг, Чан Кон і Доан, Тхі Дьєм. Plaintes d’une chinh-phou, femme dont le mari part pour la guerre, et autres poèmes (Плач чінь-фу, жінки, чоловік якої вирушає на війну, та інші поеми), пер. з в’єтнамської Хоанг Суан Ні. Париж: Stock, 1943; пере­вид. під на­звою Plaintes de la femme d’un guerrier (Плач дружини воїна), Париж: Sudestasie, 1987.

«Звістки при­йшли, але ви не при­йшли.
Квіти тополі в’януть і падають на зелений мох,
Зелений мох, зелений мох і знову зелений мох!
На кожен крок у без­людному дворі сотня думок мене обсідає.»

Данг, Чан Кон. «La Complainte de l’épouse du guerrier» (Плач дружини воїна), пер. з китайської Моріса Дюрана. Bulletin de la Société des études indochinoises (Бюлетень Товариства індокитайських студій), Сайгон: Société des études indochinoises, т. XXVIII, № 2, 1953.

«Я часто йому писала; він не повертається.
Квіти осики устилають зелений мох.
Усюди довкола — скільки шарів зеленого моху!
Кожен крок, який я роблю по цьому м’якому килиму,
Нагадує мені один за одним тривожні спогади.»

Данг, Чан Кон і Доан, Тхі Дьєм. «Chinh phụ (ngâm khúc) = Femme de guerrier (élégie)» (Плач дружини воїна (елегія)), пер. з в’єтнамської Туан Лі (Хюїнь Кхак Зунг). Bulletin de la Société des études indochinoises (Бюлетень Товариства індокитайських студій), Сайгон: Société des études indochinoises, т. XXX, № 3, 1955; пере­вид. Сайгон: Bộ Quốc gia Giáo dục, 1960.

«Звістки часто до мене доходять, але чоловік не повертається ніколи;
Квіти тополі, усі зів’ялі (поблеклі), вкрили зеленіючий мох.
Мох про­стягає довкола густий зеленавий килим.
Кожен крок, який я роблю, будить незліченні солодкі та болісні спогади.»

Данг, Чан Кон і Доан, Тхі Дьєм. Chinh phụ ngâm = Complainte de la femme d’un guerrier (Плач дружини воїна), пер. з в’єтнамської Буї Ван Ланга. Ханой: Éditions Alexandre de Rhodes, 1943.

«Звістки летять, чоловік не повертається.
Поблеклі квіти тополі устилають мох.
Мох про­стягає довкола свій зеленавий килим.
Кожен крок у дворі ворушить тисячу неясних почут­тів.»

Данг, Чан Кон і Доан, Тхі Дьєм. Chant de la femme du combattant (Пісня дружини бійця), пер. з в’єтнамської Ле Тхань Кхоя. Париж: Gallimard, 1967.

«Ви часто мені писали, але ви не повернулися,
Зів’ялі квіти тополі утворили зелений моховитий килим.
По цьому зеленому мохові я ходила колом,
І кожен крок у дворі оживляє в мені сотню сумних почут­тів.»

Данг, Чан Кон і Доан, Тхі Дьєм. Complainte d’une femme de guerrier (Плач жінки воїна), пер. з в’єтнамської Донг Фонг [Нгуєн Тан Хинг]. Монтрей-су-Буа: J. Ouaknine, 2009.

«Звістки приходять часто, чоловік не повертається.
Поблеклі квіти тополі устилають зелений мох,
Мох про­стягає довкола зеленаві шари.
Кожен крок у дворі будить тисячу неясних тривожних почут­тів.»

Данг, Чан Кон і Доан, Тхі Дьєм. Tâm ca tình nghĩa vợ chồng: Chinh phụ ngâm = Chant de la femme du guerrier (Пісня дружини воїна), пер. з в’єтнамської Данг Куок Ко. Кашан: Q. C. Dang, 2012.

«Часто я отримувала звістки,
Але ніколи не бачила знов свого чоловіка!
У нашому дворі сухі квіти тополі
Вкрили густий килим моху;
На кожен мій задумливий крок
Тисяча думок при­йшла мене обсідати!»

Данг, Чан Кон і Доан, Тхі Дьєм. «Plaintes d’une femme dont le mari est parti pour la guerre = Chinh phụ ngâm» (Плач жінки, чоловік якої пішов на війну), пер. з в’єтнамської Ле Ван Чата, Хоанг Суан Ні, Хиу Нгока [Нгуєн Хиу Нгок], Нгуєн Кхак В’єна, Фам Хюї Тхонга, Тао Чанга [Ву Туан Шан] і Ву Куї Ві за спів­праці Франсуази Корез. Anthologie de la littérature vietnamienne. Tome II, 18^e siècle, première moitié du 19^e siècle (Антологія в’єтнамської літератури. Том II, XVIII столі­т­тя, перша половина XIX столі­т­тя). Ханой: Éditions en langues étrangères, 1972; пере­вид. Париж-Монреаль: L’Harmattan, 2000.

«Часто я отримувала звістки,
Ніколи не бачила знов свого чоловіка!
У дворі сухі квіти тополі
Вкрили густий килим моху.
На кожен мій задумливий крок
Тисяча думок при­йшла мене обсідати!»

Данг, Чан Кон і Доан, Тхі Дьєм. «Complainte de la femme d’un guerrier» (Плач дружини воїна), пер. з в’єтнамської Ле Ван Чата. Anthologie de la poésie vietnamienne (Антологія в’єтнамської поезії). Париж: Les Éditeurs français réunis, 1969.

«(Мої) листи (вам) часто доходили, але вас не видно, щоб повертались.
Квіти тополі, поблеклі, вже роз­сипані по зеленому мохові.
(По) зеленому мохові, що в кілька шарів (росте) довкола,
На кожен крок, який я роблю, юрба сумних почут­тів (обсідає моє серце).»

Данг, Чан Кон і Доан, Тхі Дьєм. «Une élégie annamite: Chinh phụ ngâm = Le Chant de la femme d’un guerrier» (Ан­намська елегія: Пісня дружини воїна), пер. з в’єтнамської Зионг Куанг Хама. Bulletin général de l’Instruction publique de l’Indochine (Загальний бюлетень народної освіти Індокитаю), Ханой, грудень 1940 і листопад 1942.

Завантаження

Друковані твори

• Traduction de Plaintes de la femme d’un guerrier par Đặng Quốc Cơ (éd. électronique) (Переклад Плачу дружини воїна, виконаний Данг Куок Ко (електронне ви­да­н­ня)). (Yoto Yotov).
• Traduction partielle de Plaintes de la femme d’un guerrier par Dương Quảng Hàm (1940-1942), 1^re partie (Частковий пере­клад Плачу дружини воїна, виконаний Зионг Куанг Хамом (1940–1942), 1-ша частина). (Національна бібліотека Франції (BnF)).
• Traduction partielle de Plaintes de la femme d’un guerrier par Dương Quảng Hàm (1940-1942), 2^e partie (Частковий пере­клад Плачу дружини воїна, виконаний Зионг Куанг Хамом (1940–1942), 2-га частина). (Національна бібліотека Франції (BnF)).
• Édition et traduction de Plaintes de la femme d’un guerrier par Bùi Văn Lăng (1943) (Ви­да­ння та пере­клад Плачу дружини воїна, здійснені Буї Ван Лангом (1943)). (Національна бібліотека В’єтнаму).
• Édition et traduction de Plaintes de la femme d’un guerrier par Bùi Văn Lăng (1943), copie (Ви­да­ння та пере­клад Плачу дружини воїна, здійснені Буї Ван Лангом (1943), копія). (Vietnamica).
• Édition et traduction de Plaintes de la femme d’un guerrier par Maurice Durand (1953) (Ви­да­ння та пере­клад Плачу дружини воїна, здійснені Морісом Дюраном (1953)). (Vietnamica).
• Édition et traduction de Plaintes de la femme d’un guerrier par Tuần Lý (Huỳnh Khắc Dụng) (1955) (Ви­да­ння та пере­клад Плачу дружини воїна, здійснені Туан Лі (Хюїнь Кхак Зунг) (1955)). (Vietnamica).
• Édition et traduction de Plaintes de la femme d’un guerrier par Tuần Lý (Huỳnh Khắc Dụng) (éd. électronique) (Ви­да­ння та пере­клад Плачу дружини воїна, здійснені Туан Лі (Хюїнь Кхак Зунг) (електронне ви­да­н­ня)). (Giao Cảm).
• Édition partielle de Plaintes de la femme d’un guerrier par Georges Cordier (1932) (Часткове ви­да­ння Плачу дружини воїна, здійснене Жоржем Кордьє (1932)). (Національна бібліотека В’єтнаму).
• Édition partielle de Plaintes de la femme d’un guerrier par Georges Cordier (1932), copie (Часткове ви­да­ння Плачу дружини воїна, здійснене Жоржем Кордьє (1932), копія). (Vietnamica).

Бібліографія

• Anonyme. «La Femme annamite à travers la littérature d’Annam: essai littéraire» (Ан­намська жінка крізь літературу Ан­наму: літературна студія) [feuilleton]. La Patrie annamite (Ан­намська батьківщина), Ханой, з 4 серпня по 13 жовтня 1941. (Національна бібліотека Франції (BnF)).
• Барюк, Жак. Essai sur la littérature du Viêt-nam (Нарис літератури В’єтнаму). Брюс­сель: Éditions Thanh-Long, серія «Études orientales» (Східні студії), 1963.
• Бразіяк, Робер. «Sagesses de l’Orient. Lanza del Vasto: Pèlerinage aux sources (Denoël) • Hoang Xuan Nhi: Plaintes d’une chinh-phou (Stock)» (Мудрості Сходу. Ланца дель Васто: Паломництво до джерел (Denoël) • Хоанг Суан Ні: Плач чінь-фу (Stock)). Le Petit Parisien (Маленький парижанин), Париж, 29 грудня 1943. (Національна бібліотека Франції (BnF)).
• Дюран, Моріс і Нгуєн, Чан Хуан. Introduction à la littérature vietnamienne (В­ступ до в’єтнамської літератури). Париж: G.-P. Maisonneuve et Larose, серія «Unesco d’initiations aux littératures orientales» (Серія ЮНЕСКО вступу до східних літератур), 1969.
• Хоанг, Суан Ні. Thuy-Kiêou: voix nouvelle sur un thème éternel de souffrance, suivi de Fragments du journal de l’auteur (Тхюй Кьєу: новий голос на вічну тему страж­да­н­ня, з додатком фрагментів щоден­ника автора). Париж: Mercure de France, 1942.
• Хиу, Нгок і Корез, Франсуаза. Fleurs de pamplemoussier: femmes et poésie au Vietnam (Квіти помелового дерева: жінки та поезія у В’єтнамі). Париж: L’Harmattan, 1984.
• Ле, Тхань Кхой. Histoire et anthologie de la littérature viêtnamienne des origines à nos jours (Історія та антологія в’єтнамської літератури від витоків до наших днів). Париж: Les Indes savantes, 2008.
• Чан, Кию Чан. Les Grandes Poétesses du Viêt-nam: études littéraires (Великі поетеси В’єтнаму: літературні студії). Сайгон: Imprimerie de l’Union Nguyễn-Văn-Của, 1950. (Національна бібліотека В’єтнаму).
• Чан, Ван Тунг. Poésies d’Extrême-Orient (Поезії Далекого Сходу). Париж: B. Grasset, 1945.