Реквієм народу айнів

Пере­кладено з французької • українська (ukrainien)

Подібно до індіанських народів, те, що залишилося сьогодні від народу айнів, колись такого ви­значного й так палко від­даного свободі, жалюгідно за­гнане в кілька абориген­них сіл. Він згасає мовчки, покинутий на долю, якої аж ніяк не заслуговує. До японської гегемонії його величезна територія про­стягалася, однак, на кшталт велично́го дерева. Великий острів Хок­кайдо — тоді званий Езо — становив його масивний стовбур, від якого від­ходили дві окремі гілки. Одна, нахилена на пів­нічний захід, була не чим іншим, як островом Сахалін — Кіта-Езо, або «Північне Езо»; друга, на пів­нічний схід, окреслювала намисто Курильських островів — Оку-Езо, або «Езо окраїн», — роз­сипане аж до кінчика Камчатки.

На краю відомого світу

Упродовж майже тисячолі­ття Японія не мала жодного сер­йозного уявле­ння про ці острови, приховані в міфологічних туманах. Те небагато, що вона про них знала, надходило від дивовижних товарів, отриманих через обмін — акуляча олія, орлине пір’я, лікарський лишайник, дивні вбра­н­ня, пошиті влітку з кори, а взимку з тюленячих шкір, — або від далеких, ненадійних чуток, що описували острівних вождів як велетнів, «вельми злих і від­даних магії», здатних за своїм бажа­н­ням «викликати дощ і зді­ймати бурі»¹Matsumae-shi (Опис Мацумае) Мацумае Хіронаґи, 1781, неопублікований французькою.. Лише 1604 року в Мацумае було при­значено даймьо; але той, по суті, лише стояв на варті.

«Не­значні й зане­дбані», ці острови були також єдиною частиною Тихого океану, що вислизнула від не­втомної діяльності капітана Кука. І саме тому вони збудили цікавість Лаперуза, який від самого від­пли­ття з Франції горів нетерпі­н­ням першим до них при­стати. 1787 року фрегати під його командува­н­ням стали на якір біля Сахаліну, і французи, зі­йшовши на берег, уві­йшли в контакт із «расою людей, від­мін­ною від японців, китайців, камчадалів і татар, від яких їх від­діляє лише протока». Зачарований їхніми лагідними й без­посередніми манерами, так само як і їхнім рідкісним ро­зумом, Лаперуз без вагань порівняв їх із на­йосвіченішими європейцями. Він з подивом оповід­ає, як один острів’янин, зро­зумівши його проха­н­ня, взяв олівець, щоб накреслити на папері без­доганно точну карту й по­значити «рисками кількість днів подорожі на піро́зі».

На­стала ре­ставрація Мейдзі, яка мала зруйнувати вікові рівноваги Езо, можливо, навіть більше, ніж рівноваги самої Японії. У ході жорстокої політики роз­корчовува­ння й колонізації, посиленої авторитарними ви­власне­н­нями, центральна адміністрація під­корила айнів мачушиній опіці, що стирала навіть на­зву їхньої землі. У цій примусовій маргіналізації їхня багата усна література, пере­давана з поколі­ння в поколі­ння у святилищі їхньої пам’яті, зів’яла аж до того, що стала лише спогадами дідусів і бабусь. Забуті пісне­співи, присвячені предкам (ainu-yukar)²З практики цих віршованих оповідей (юкар) ді­йшли лише поодинокі свідче­н­ня: «Якщо вірити японському малюнку XVII столі­т­тя, оповідач (юкар-кур), здається, спочатку ви­співував свій текст, лежачи біля вогнища, від­биваючи ритм ударами по животу. Останні свідче­ння […] показують оповід­ача, на­справді найчастіше жінку, що сидить навпочіпки біля вогнища й від­биває ритм, б’ючи паличкою по краю очага. Слухачі роблять те саме, регулярно вигукуючи су­провідні вигуки»., божественні епоси (kamuy-yukar) та оповіді (uwepeker), в яких оживала природа, ледь уособлена: Море, що годує, Ліс, що дає притулок, Ведмежа, вигодуване в селі з нескінчен­ною турботою… Як сумує Кубодера Іцухіко: «Окрім кількох старців, айни більше не вживають своєї мови. Вони роз­мовляють японською».

Жертовний запал Тірі Юкіе

Саме щоб від­вернути цю долю з’явилася Тірі Юкіе. Роз­дираєма між своєю сучасною японською освітою та спадщиною своїх прабабусь, славетних оповід­ачок, знаючи, що приречена хворобою, ця айнка присвятила своє надто коротке жи­ття транс­крипції латиницею та пере­кладу японською тринадцяти божествен­них епосів, ставши «дівчиною, яка ловила богів» як «дарунок своїм рідним»³Скори­ставшись влучною формулою дослідника Марвіна Науендорф­фа.. Її серце пере­стало битися у дев’ятнадцять років, лише за кілька годин після заверше­ння рукопису Ainu shin’yô-shû (Збірка айнських пісне­співів)⁴Від­хилені форми:
Chants des dieux aïnous (Пісне­співи айнських богів).
Mythologie ainu (Айнська міфологія).
Ainu shin’yooshuu.
Ainu shinyoushu.. Її тітка Імекану⁵Від­хилені форми:
Імекано.
Кан­нарі Мацу. та її брат Тірі Масіхо під­хопили потім естафету, опублікувавши значні продовже­н­ня. У своїй перед­мові, що звучить як заповіт, Тірі Юкіе заводить плач «тих, що приречені зникнути» (horobiyuku mono):

«Куди поділися всі ці люди, що мирно жили в горах і на рівнинах? Природа, яка існувала з давніх-давен, по­ступово зникає. Ті нечисленні з нас, хто ще лишився, широко роз­плющують здивовані очі перед ходою світу. […] О, жалюгідний силуете, що гине, змушений чіплятися за милосердя інших!»

Tsushima, Yûko (dir.), Tombent, tombent les gouttes d’argent : Chants du peuple aïnou (Падають, падають срібні краплі: Пісне­співи народу айнів), trad. du japonais par Flore Coumau, Rodolphe Diot, Catherine Vansintejan, Pauline Vey et Rose-Marie Makino-Fayolle, Paris : Gallimard, coll. « L’Aube des peuples », 1996.

Опір духом Нукісіо Кідзо

У досконалому контрапункті до цього над­гробного слова Нукісіо Кідзо⁶Від­хилені форми:
Нукісіо Хотін.
Нукісіо Хомаку. від­кидає пророцтво вимира­н­ня. Через свій маніфест 1934 року Асиміляція та залишки айнів (Ainu no dôka to senshô) він пробуджує гордість за айнське ім’я, яке мовою його народу означає «людська істота». Гнівно картаючи «звичайну людину» (ningen), засліплену егоїзмом, він закликає до приходу «людини доброчесної» (hito, 人). Вдаючись до поетичної екзегези цього остан­нього ієрогліфа, дві риски якого взаємно під­пирають одна одну, щоб не впасти, інтелектуал читає в ньому саму алегорію нашого становища: людська істота «потребує міцної й по­стійної взаємної під­тримки, щоб тримати́ся на ногах». Саме в цьому дієвому братерстві, зведеному в чесноту, він вбачає надію на умиротворене су­спільство, де «доброчесні люди шанують силу природи».

У пошуках відлетілих душ

Так само як зник старий Езо, з цими айнами — братами гуркоту потоків і стогону вітру в листі — за­грожують зникнути й «лісова й варварська теофагія»; «містичне причастя з невидимим»; дикі пустища, заселені славними спогадами й богами камуй; і, нарешті, «первісні інтуїції, зосереджені навколо ідеї рамат — духу, потаємної глибини, серця людини й речей»⁷Так влучно описані Фоско Мараїні.. Ми втрачаємо власну частку анімізму у природному світі, що без­упинно звужується. Нагально потрібно спробувати її повернути, подібно до тих шаманів давнини, які кидалися навздогін, щоб наздогнати від­летілі душі помираючих, перш ніж ті роз­віються назавжди.

Для подальшого читання

Навколо Assimilation et vestiges des Aïnous : Manifeste précurseur autochtone (Асиміляція та залишки айнів: Автохтонний маніфест-провісник)

Цитати

«Любі утарі [брати й сестри], лише наймогутніші з-поміж нас знають справжній сенс слова айну. Хоча нас вражає не­справедливість і нас прирікають на не­вблаганну смерть, пишайтеся своїм минулим, під­німайтеся й наберіться мужності! […] Убиваючи нас, су­спільство вбиває й себе; без кінця ми мусимо чинити опір, але наша воля незламна, під­німайтеся й наберіться мужності! […]

Любі утарі, в мить, коли ми пере­ходимо долину смерті, Бог про­стягає нам щиру й ласкаву руку, […] ідіть уперед разом, взаємно допомагаючи один одному, під­німайтеся й наберіться мужності! […] Нехай лунає хвалебна пісня аж до небес і на чотири сторони світу, під­німайтеся й наберіться мужності!»

Nukishio, Kizô, Assimilation et vestiges des Aïnous : Manifeste précurseur autochtone (Асиміляція та залишки айнів: Авто­хтон­ний маніфест-провісник), trad. du japonais par Sakurai Norio en collaboration avec Lucien-Laurent Clercq, préf. de Daniel Chartier, Québec : Presses de l’Université du Québec, coll. « Jardin de givre », 2023.

Завантаження

Звукозаписи

• Мурякі Міюкі, Рьома Моґі та Іто Сатомі про айнів. (Radio Taiwan International (RTI)).
• Ноемі Ґодфруа про айнів. (France Culture • Centre de recherches sur le Japon (CRJ)).
• П’єр Суїрі та Лоран Неспулу про айнів. (France Culture).

Друковані твори

• Витяг з Assimilation et vestiges des Aïnous : Manifeste précurseur autochtone (Асиміляція та залишки айнів: Авто­хтон­ний маніфест-провісник) у пере­кладі Сакураї Норіо у спів­праці з Люсьєном-Лораном Клерком (2023). (Presses de l’Université du Québec (PUQ)).

Навколо Le Japon avant les Japonais : Étude ethnographique sur les Aïnou primitifs (Японія до японців: Етнографічне дослідження первісних айнів)

Цитати

«Коли Верховний Бог виростив із землі трави й дерева, божествен­ний Айойна створив першого айна, тобто першу людину.

Він виліпив його тіло із землі, зробив його волосся з мокриці, а його хребет — зі стебла верби. Ось чому, коли старієш, спина згинається, як зігнута гілка дерева.»

Bénazet, Alexandre, Le Japon avant les Japonais : Étude ethnographique sur les Aïnou primitifs (Японія до японців: Етно­графічне дослідже­ння первісних айнів), Paris : bureaux de la « Revue des idées », 1910 [оповіді з The Ainu and Their Folk-Lore (Айни та їхній фольклор) Джона Батчелора, 1901].

Завантаження

Звукозаписи

• Мурякі Міюкі, Рьома Моґі та Іто Сатомі про айнів. (Radio Taiwan International (RTI)).
• Ноемі Ґодфруа про айнів. (France Culture • Centre de recherches sur le Japon (CRJ)).
• П’єр Суїрі та Лоран Неспулу про айнів. (France Culture).

Друковані твори

• Пере­клад Le Japon avant les Japonais : Étude ethnographique sur les Aïnou primitifs (Японія до японців: Етно­графічне дослідже­ння первісних айнів) Александра Беназе (1910). (Bibliothèque nationale de France (BnF)).
• Пере­клад Le Japon avant les Japonais : Étude ethnographique sur les Aïnou primitifs (Японія до японців: Етно­графічне дослідже­ння первісних айнів) Александра Беназе (1911). (Google Livres).
• Пере­клад Le Japon avant les Japonais : Étude ethnographique sur les Aïnou primitifs (Японія до японців: Етно­графічне дослідже­ння первісних айнів) Александра Беназе (1911), копія. (Google Livres).

Навколо Tombent, tombent les gouttes d’argent : Chants du peuple aïnou (Падають, падають срібні краплі: Піснеспіви народу айнів)

Цитати

«Я задумала зі­грати з ним жарт
І сіла на порозі
Я вигукнула
«Тôроро ганрок ганрок!»⁸Наслідува­ння жаб’ячого кумка­н­ня.

Тоді юнак
Під­няв руку, що тримала ніж
Побачив мене й тихо всміхнувся
І мовив мені
«Це твій спів?
Це твій радісний спів?
Я хотів би почути ще»
Я зраділа й вигукнула
«Тôроро ганрок ганрок!»»

Tsushima, Yûko (dir.), Tombent, tombent les gouttes d’argent : Chants du peuple aïnou (Падають, падають срібні краплі: Пісне­співи народу айнів), trad. du japonais par Flore Coumau, Rodolphe Diot, Catherine Vansintejan, Pauline Vey et Rose-Marie Makino-Fayolle, Paris : Gallimard, coll. « L’Aube des peuples », 1996 [пісне­співи з Ainu shin’yô-shû (Збірка айнських пісне­співів) Тірі Юкіе, 1923; з Ainu jojishi : Yûkara-shû (Айнські епічні поеми: Збірка юкарів) Імекану у спів­праці з Кіндаїті Кьосуке, 1959-1975; з Chiri Mashiho chosaku-shû (Твори Тірі Масіхо), 1973-1976; та з Ainu jojishi : Shin’yô seiden no kenkyû (Айнські епічні поеми: Дослідже­ння камуй-юкарів та оїна) Кубодери Іцухіко, 1977].

Завантаження

Звукозаписи

• Мурякі Міюкі, Рьома Моґі та Іто Сатомі про айнів. (Radio Taiwan International (RTI)).
• Ноемі Ґодфруа про айнів. (France Culture • Centre de recherches sur le Japon (CRJ)).
• П’єр Суїрі та Лоран Неспулу про айнів. (France Culture).

Навколо «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів)

Цитати

«Цей [бог грому], що мешкає тут самотньо, що доброго він нам каже? Ми не знаємо; ось він ви­ступає вперед і дивиться перед собою. Він кидає по­гляд на нашу країну, на ріку й на море. Там самотня скеля зді­ймається в повітря; на вершині скелі грім (дослівно, дракон грому) гуркотить, тоді як ніч (дослівно, дракон ночі) зді­ймається від нашого міста до сусідніх міст. Нині його втіха — прогулюватися на самоті. Але він не забариться надто довго (з поверне­н­ням); бо саме в цю мить, поки він бариться, […] на околицях нашого села балки й крокви люто роз­хитуються.»

Charencey, Hyacinthe de, «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів), Revue orientale et américaine, vol. 7, 1862, p. 196-201 [пісне­співи з Ezo hôgen : Moshiogusa (Мова острова Езо: Морські водорості, або різне) Уехари Кумадзіро та Абе Тьодзабуро, 1792].

Завантаження

Звукозаписи

• Мурякі Міюкі, Рьома Моґі та Іто Сатомі про айнів. (Radio Taiwan International (RTI)).
• Ноемі Ґодфруа про айнів. (France Culture • Centre de recherches sur le Japon (CRJ)).
• П’єр Суїрі та Лоран Неспулу про айнів. (France Culture).

Друковані твори

• Пере­клад «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів) Іасента де Шарансе (1862). (Google Livres).
• Пере­клад «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів) Іасента де Шарансе (1862), копія. (Google Livres).
• Пере­клад «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів) Іасента де Шарансе (1862), копія 2. (Google Livres).
• Пере­клад «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів) Іасента де Шарансе (1862), копія 3. (Google Livres).
• Пере­клад «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів) Іасента де Шарансе (1862), копія 4. (Google Livres).
• Пере­клад «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів) Іасента де Шарансе (1862), копія 5. (Bibliothèque nationale de France (BnF)).

Навколо «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів)

Цитати

«У найдавніші часи два брати-айни вирушили на Камчатку полювати. Була зима. Одного дня молодший із двох братів, ви­йшовши на полюва­н­ня, забрів надто далеко в гори й заблукав. Вітер вив, сніг падав густо, і година була пізня. Ніч на­ближалася. Стурбований, він шукав скрізь притулок, де б від­почити. Не зна­йшовши жодного, він почав уже впадати у від­чай, коли побачив перед собою нору в скелі. Зрадівши знахідці й думаючи, що зможе пере­ночувати в цій печері, він уві­йшов. То було житло ведмедя. Ведмідь негайно ви­йшов з глибини печери й, звертаючись до прибульця: «Що ви при­йшли тут робити?»»

Torii, Ryûzô, «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів), trad. du japonais par Ernest-Auguste Tulpin, Journal of the College of Science, Imperial University of Tokyo, vol. 42, 1919.

Завантаження

Звукозаписи

• Мурякі Міюкі, Рьома Моґі та Іто Сатомі про айнів. (Radio Taiwan International (RTI)).
• Ноемі Ґодфруа про айнів. (France Culture • Centre de recherches sur le Japon (CRJ)).
• П’єр Суїрі та Лоран Неспулу про айнів. (France Culture).

Друковані твори

• Пере­клад «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів) Ернеста-Оґюста Тюльпена (1919). (Google Livres).
• Пере­клад «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів) Ернеста-Оґюста Тюльпена (1919), копія. (Google Livres).
• Пере­клад «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів) Ернеста-Оґюста Тюльпена (1919), копія 2. (Google Livres).
• Пере­клад «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів) Ернеста-Оґюста Тюльпена (1919), копія 3. (Google Livres).
• Пере­клад «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів) Ернеста-Оґюста Тюльпена (1919), копія 4. (American Libraries).
• Пере­клад «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів) Ернеста-Оґюста Тюльпена (1919), копія 5. (Google Livres).

Бібліографія

• «Compte rendu sur Słownik narzecza Ainów zamieszkujących wyspę Szumszu, w łańcuchu Kurylskim» (Рецензія на «Словник діалекту айнів, що мешкають на острові Шумшу, в Курильському архіпелазі»), Anzeiger der Akademie der Wissenschaften in Krakau (Вісник Академії наук у Кракові), juillet 1891, p. 231-243. (Google Livres).
• Berque, Augustin, La Rizière et la Banquise : Colonisation et changement culturel à Hokkaïdô (Рисове поле і крижаний покрив: Колонізація та культурні зміни на Хок­кайдо), Paris : Publications orientalistes de France, 1980.
• Fleuri, Johann, «Hokkaido, la fierté aïnoue» (Хок­кайдо, айнська гордість), Géo, nº 513, novembre 2021, p. 76-85.
• Godefroy, Noémi, Autour de l’île d’Ezo : Évolution des rapports de domination septentrionale et des relations avec l’étranger au Japon, des origines au 19^e siècle (Навколо острова Езо: Еволюція від­носин пів­нічного панува­ння та стосунків з іноземцями в Японії від витоків до XIX столі­ття), thèse de doctorat, Paris : Institut national des langues et civilisations orientales (INALCO), 2013. (Hyper articles en ligne (HAL)).
• Leroi-Gourhan, Arlette et Leroi-Gourhan, André, Un voyage chez les Aïnous : Hokkaïdo, 1938 (Подорож до айнів: Хок­кайдо, 1938), Paris : A. Michel, 1989.
• Macé, François, «Épopée : le Japon» (Епос: Японія), Dictionnaire des genres et notions littéraires (Словник літературних жанрів і понять), Paris : Encyclopædia universalis et A. Michel, coll. « Encyclopædia universalis », 1997.
• Macé, François, «Rythmes humains et rythmes divins dans les épopées des Ainu» (Людські ритми й божественні ритми в айнських епосах), Diogène, nº 181, janvier-mars 1998, p. 29-38.
• Maraini, Fosco, Tibet secret (Таємний Тибет), trad. de l’italien par Juliette Bertrand et Sabine Valici-Bosio, Paris : Arthaud, 1990.
• Montandon, Georges, La Civilisation aïnou et les Cultures arctiques (Айнська цивілізація та арктичні культури), Paris : Payot, 1937. (Google Livres).
• Naert, Pierre, La Situation linguistique de l’aïnou (Мовна ситуація айнської мови), Lund : C. W. K. Gleerup, 1958.
• Rosny, Léon de, Mœurs des Aïno, insulaires de Yéso [Ezo] et des Kouriles : extrait des ouvrages japonais et des relations des voyageurs européens (Звичаї айнів, острів’ян Єзо та Курил: витяг із японських творів та записів європейських мандрівників), Paris : Impr. de H. Carion, 1857. (Google Livres).