Реквієм народу айнів

Пере­кладено з французької • українська (ukrainien)

Подібно до індіанських народів, те, що залишилося сьогодні від народу айнів, колись такого ви­значного й так палко від­даного свободі, жалюгідно за­гнане в кілька абориген­них сіл. Він згасає мовчки, покинутий на долю, якої аж ніяк не заслуговує. До японської гегемонії його величезна територія про­стягалася, однак, на кшталт велично́го дерева. Великий острів Хок­кайдо — тоді званий Езо — становив його масивний стовбур, від якого від­ходили дві окремі гілки. Одна, нахилена на пів­нічний захід, була не чим іншим, як островом Сахалін — Кіта-Езо, або «Північне Езо»; друга, на пів­нічний схід, окреслювала намисто Курильських островів — Оку-Езо, або «Езо окраїн», — роз­сипане аж до кінчика Камчатки.

На краю відомого світу

Упродовж майже тисячолі­ття Японія не мала жодного сер­йозного уявле­ння про ці острови, приховані в міфологічних туманах. Те небагато, що вона про них знала, надходило від дивовижних товарів, отриманих через обмін — акуляча олія, орлине пір’я, лікарський лишайник, дивні вбра­н­ня, пошиті влітку з кори, а взимку з тюленячих шкір, — або від далеких, ненадійних чуток, що описували острівних вождів як велетнів, «вельми злих і від­даних магії», здатних за своїм бажа­н­ням «викликати дощ і зді­ймати бурі»¹Matsumae-shi (Опис Мацумае) Мацумае Хіронаґи, 1781, неопублікований французькою.. Лише 1604 року в Мацумае було при­значено даймьо; але той, по суті, лише стояв на варті.

«Не­значні й зане­дбані», ці острови були також єдиною частиною Тихого океану, що вислизнула від не­втомної діяльності капітана Кука. І саме тому вони збудили цікавість Лаперуза, який від самого від­пли­ття з Франції горів нетерпі­н­ням першим до них при­стати. 1787 року фрегати під його командува­н­ням стали на якір біля Сахаліну, і французи, зі­йшовши на берег, уві­йшли в контакт із «расою людей, від­мін­ною від японців, китайців, камчадалів і татар, від яких їх від­діляє лише протока». Зачарований їхніми лагідними й без­посередніми манерами, так само як і їхнім рідкісним ро­зумом, Лаперуз без вагань порівняв їх із на­йосвіченішими європейцями. Він з подивом оповід­ає, як один острів’янин, зро­зумівши його проха­н­ня, взяв олівець, щоб накреслити на папері без­доганно точну карту й по­значити «рисками кількість днів подорожі на піро́зі».

На­стала ре­ставрація Мейдзі, яка мала зруйнувати вікові рівноваги Езо, можливо, навіть більше, ніж рівноваги самої Японії. У ході жорстокої політики роз­корчовува­ння й колонізації, посиленої авторитарними ви­власне­н­нями, центральна адміністрація під­корила айнів мачушиній опіці, що стирала навіть на­зву їхньої землі. У цій примусовій маргіналізації їхня багата усна література, пере­давана з поколі­ння в поколі­ння у святилищі їхньої пам’яті, зів’яла аж до того, що стала лише спогадами дідусів і бабусь. Забуті пісне­співи, присвячені предкам (ainu-yukar)²З практики цих віршованих оповідей (юкар) ді­йшли лише поодинокі свідче­н­ня: «Якщо вірити японському малюнку XVII столі­т­тя, оповідач (юкар-кур), здається, спочатку ви­співував свій текст, лежачи біля вогнища, від­биваючи ритм ударами по животу. Останні свідче­ння […] показують оповід­ача, на­справді найчастіше жінку, що сидить навпочіпки біля вогнища й від­биває ритм, б’ючи паличкою по краю очага. Слухачі роблять те саме, регулярно вигукуючи су­провідні вигуки»., божественні епоси (kamuy-yukar) та оповіді (uwepeker), в яких оживала природа, ледь уособлена: Море, що годує, Ліс, що дає притулок, Ведмежа, вигодуване в селі з нескінчен­ною турботою… Як сумує Кубодера Іцухіко: «Окрім кількох старців, айни більше не вживають своєї мови. Вони роз­мовляють японською».

Жертовний запал Тірі Юкіе

Саме щоб від­вернути цю долю з’явилася Тірі Юкіе. Роз­дираєма між своєю сучасною японською освітою та спадщиною своїх прабабусь, славетних оповід­ачок, знаючи, що приречена хворобою, ця айнка присвятила своє надто коротке жи­ття транс­крипції латиницею та пере­кладу японською тринадцяти божествен­них епосів, ставши «дівчиною, яка ловила богів» як «дарунок своїм рідним»³Скори­ставшись влучною формулою дослідника Марвіна Науендорф­фа.. Її серце пере­стало битися у дев’ятнадцять років, лише за кілька годин після заверше­ння рукопису Ainu shin’yô-shû (Збірка айнських пісне­співів)⁴Від­хилені форми:
Chants des dieux aïnous (Пісне­співи айнських богів).
Mythologie ainu (Айнська міфологія).
Ainu shin’yooshuu.
Ainu shinyoushu.. Її тітка Імекану⁵Від­хилені форми:
Імекано.
Кан­нарі Мацу. та її брат Тірі Масіхо під­хопили потім естафету, опублікувавши значні продовже­н­ня. У своїй перед­мові, що звучить як заповіт, Тірі Юкіе заводить плач «тих, що приречені зникнути» (horobiyuku mono):

«Куди поділися всі ці люди, що мирно жили в горах і на рівнинах? Природа, яка існувала з давніх-давен, по­ступово зникає. Ті нечисленні з нас, хто ще лишився, широко роз­плющують здивовані очі перед ходою світу. […] О, жалюгідний силуете, що гине, змушений чіплятися за милосердя інших!»

Tsushima, Yûko (dir.), Tombent, tombent les gouttes d’argent : Chants du peuple aïnou (Падають, падають срібні краплі: Пісне­співи народу айнів), trad. du japonais par Flore Coumau, Rodolphe Diot, Catherine Vansintejan, Pauline Vey et Rose-Marie Makino-Fayolle, Paris : Gallimard, coll. « L’Aube des peuples », 1996.

Опір духом Нукісіо Кідзо

У досконалому контрапункті до цього над­гробного слова Нукісіо Кідзо⁶Від­хилені форми:
Нукісіо Хотін.
Нукісіо Хомаку. від­кидає пророцтво вимира­н­ня. Через свій маніфест 1934 року Асиміляція та залишки айнів (Ainu no dôka to senshô) він наново роз­палює гордість за айнське ім’я, яке мовою його народу означає «людська істота». Гнівно картаючи «звичайну людину» (ningen), засліплену особистими інтересами, він закликає до приходу «людини доброчесної» (hito, 人). У цьому ієрогліфі, дві риски якого під­пирають одна одну, щоб не впасти, він читає саму алегорію нашої «потреби в міцній і по­стійній взаємній під­тримці, щоб тримати́ся на ногах». Подібно до Конфуція, який роз­різняв «шляхетну людину» (цзюньцзи) та «людину малу», саме в дієвій доброзичливості, зведеній у чесноту, інтелектуал вбачає надію на нарешті умиротворене су­спільство, де «доброчесні люди шанують силу природи».

У пошуках відлетілих душ

Так само як зник старий Езо, з цими айнами — братами гуркоту потоків і стогону вітру в листі — за­грожують зникнути й «лісова й варварська теофагія»; «містичне причастя з невидимим»; дикі пустища, заселені славними спогадами й богами камуй; і, нарешті, «первісні інтуїції, зосереджені навколо ідеї рамат — духу, потаємної глибини, серця людини й речей»⁷Так влучно описані Фоско Мараїні.. Ми втрачаємо власну частку анімізму у природному світі, що без­упинно звужується. Нагально потрібно спробувати її повернути, подібно до тих шаманів давнини, які кидалися навздогін, щоб наздогнати від­летілі душі помираючих, перш ніж ті роз­віються назавжди.

Для подальшого читання

Навколо Assimilation et vestiges des Aïnous : Manifeste précurseur autochtone (Асиміляція та залишки айнів: Автохтонний маніфест-провісник)

Цитати

«Любі утарі [брати й сестри], лише наймогутніші з-поміж нас знають справжній сенс слова айну. Хоча нас вражає не­справедливість і нас прирікають на не­вблаганну смерть, пишайтеся своїм минулим, під­німайтеся й наберіться мужності! […] Убиваючи нас, су­спільство вбиває й себе; без кінця ми мусимо чинити опір, але наша воля незламна, під­німайтеся й наберіться мужності! […]

Любі утарі, в мить, коли ми пере­ходимо долину смерті, Бог про­стягає нам щиру й ласкаву руку, […] ідіть уперед разом, взаємно допомагаючи один одному, під­німайтеся й наберіться мужності! […] Нехай лунає хвалебна пісня аж до небес і на чотири сторони світу, під­німайтеся й наберіться мужності!»

Nukishio, Kizô, Assimilation et vestiges des Aïnous : Manifeste précurseur autochtone (Асиміляція та залишки айнів: Авто­хтон­ний маніфест-провісник), trad. du japonais par Sakurai Norio en collaboration avec Lucien-Laurent Clercq, préf. de Daniel Chartier, Québec : Presses de l’Université du Québec, coll. « Jardin de givre », 2023.

Завантаження

Звукозаписи

• Мурякі Міюкі, Рьома Моґі та Іто Сатомі про айнів. (Radio Taiwan International (RTI)).
• Ноемі Ґодфруа про айнів. (France Culture • Centre de recherches sur le Japon (CRJ)).
• П’єр Суїрі та Лоран Неспулу про айнів. (France Culture).

Друковані твори

• Витяг з Assimilation et vestiges des Aïnous : Manifeste précurseur autochtone (Асиміляція та залишки айнів: Авто­хтон­ний маніфест-провісник) у пере­кладі Сакураї Норіо у спів­праці з Люсьєном-Лораном Клерком (2023). (Presses de l’Université du Québec (PUQ)).

Навколо Le Japon avant les Japonais : Étude ethnographique sur les Aïnou primitifs (Японія до японців: Етнографічне дослідження первісних айнів)

Цитати

«Коли Верховний Бог виростив із землі трави й дерева, божествен­ний Айойна створив першого айна, тобто першу людину.

Він виліпив його тіло із землі, зробив його волосся з мокриці, а його хребет — зі стебла верби. Ось чому, коли старієш, спина згинається, як зігнута гілка дерева.»

Bénazet, Alexandre, Le Japon avant les Japonais : Étude ethnographique sur les Aïnou primitifs (Японія до японців: Етно­графічне дослідже­ння первісних айнів), Paris : bureaux de la « Revue des idées », 1910 [оповіді з The Ainu and Their Folk-Lore (Айни та їхній фольклор) Джона Батчелора, 1901].

Завантаження

Звукозаписи

• Мурякі Міюкі, Рьома Моґі та Іто Сатомі про айнів. (Radio Taiwan International (RTI)).
• Ноемі Ґодфруа про айнів. (France Culture • Centre de recherches sur le Japon (CRJ)).
• П’єр Суїрі та Лоран Неспулу про айнів. (France Culture).

Друковані твори

• Пере­клад Le Japon avant les Japonais : Étude ethnographique sur les Aïnou primitifs (Японія до японців: Етно­графічне дослідже­ння первісних айнів) Александра Беназе (1910). (Bibliothèque nationale de France (BnF)).
• Пере­клад Le Japon avant les Japonais : Étude ethnographique sur les Aïnou primitifs (Японія до японців: Етно­графічне дослідже­ння первісних айнів) Александра Беназе (1911). (Google Livres).
• Пере­клад Le Japon avant les Japonais : Étude ethnographique sur les Aïnou primitifs (Японія до японців: Етно­графічне дослідже­ння первісних айнів) Александра Беназе (1911), копія. (Google Livres).

Навколо Tombent, tombent les gouttes d’argent : Chants du peuple aïnou (Падають, падають срібні краплі: Піснеспіви народу айнів)

Цитати

«Я задумала зі­грати з ним жарт
І сіла на порозі
Я вигукнула
«Тôроро ганрок ганрок!»⁸Наслідува­ння жаб’ячого кумка­н­ня.

Тоді юнак
Під­няв руку, що тримала ніж
Побачив мене й тихо всміхнувся
І мовив мені
«Це твій спів?
Це твій радісний спів?
Я хотів би почути ще»
Я зраділа й вигукнула
«Тôроро ганрок ганрок!»»

Tsushima, Yûko (dir.), Tombent, tombent les gouttes d’argent : Chants du peuple aïnou (Падають, падають срібні краплі: Пісне­співи народу айнів), trad. du japonais par Flore Coumau, Rodolphe Diot, Catherine Vansintejan, Pauline Vey et Rose-Marie Makino-Fayolle, Paris : Gallimard, coll. « L’Aube des peuples », 1996 [пісне­співи з Ainu shin’yô-shû (Збірка айнських пісне­співів) Тірі Юкіе, 1923; з Ainu jojishi : Yûkara-shû (Айнські епічні поеми: Збірка юкарів) Імекану у спів­праці з Кіндаїті Кьосуке, 1959-1975; з Chiri Mashiho chosaku-shû (Твори Тірі Масіхо), 1973-1976; та з Ainu jojishi : Shin’yô seiden no kenkyû (Айнські епічні поеми: Дослідже­ння камуй-юкарів та оїна) Кубодери Іцухіко, 1977].

Завантаження

Звукозаписи

• Мурякі Міюкі, Рьома Моґі та Іто Сатомі про айнів. (Radio Taiwan International (RTI)).
• Ноемі Ґодфруа про айнів. (France Culture • Centre de recherches sur le Japon (CRJ)).
• П’єр Суїрі та Лоран Неспулу про айнів. (France Culture).

Навколо «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів)

Цитати

«Цей [бог грому], що мешкає тут самотньо, що доброго він нам каже? Ми не знаємо; ось він ви­ступає вперед і дивиться перед собою. Він кидає по­гляд на нашу країну, на ріку й на море. Там самотня скеля зді­ймається в повітря; на вершині скелі грім (дослівно, дракон грому) гуркотить, тоді як ніч (дослівно, дракон ночі) зді­ймається від нашого міста до сусідніх міст. Нині його втіха — прогулюватися на самоті. Але він не забариться надто довго (з поверне­н­ням); бо саме в цю мить, поки він бариться, […] на околицях нашого села балки й крокви люто роз­хитуються.»

Charencey, Hyacinthe de, «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів), Revue orientale et américaine, vol. 7, 1862, p. 196-201 [пісне­співи з Ezo hôgen : Moshiogusa (Мова острова Езо: Морські водорості, або різне) Уехари Кумадзіро та Абе Тьодзабуро, 1792].

Завантаження

Звукозаписи

• Мурякі Міюкі, Рьома Моґі та Іто Сатомі про айнів. (Radio Taiwan International (RTI)).
• Ноемі Ґодфруа про айнів. (France Culture • Centre de recherches sur le Japon (CRJ)).
• П’єр Суїрі та Лоран Неспулу про айнів. (France Culture).

Друковані твори

• Пере­клад «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів) Іасента де Шарансе (1862). (Google Livres).
• Пере­клад «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів) Іасента де Шарансе (1862), копія. (Google Livres).
• Пере­клад «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів) Іасента де Шарансе (1862), копія 2. (Google Livres).
• Пере­клад «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів) Іасента де Шарансе (1862), копія 3. (Google Livres).
• Пере­клад «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів) Іасента де Шарансе (1862), копія 4. (Google Livres).
• Пере­клад «De la poésie populaire chez les Aïno» (Про народну поезію в айнів) Іасента де Шарансе (1862), копія 5. (Bibliothèque nationale de France (BnF)).

Навколо «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів)

Цитати

«У найдавніші часи два брати-айни вирушили на Камчатку полювати. Була зима. Одного дня молодший із двох братів, ви­йшовши на полюва­н­ня, забрів надто далеко в гори й заблукав. Вітер вив, сніг падав густо, і година була пізня. Ніч на­ближалася. Стурбований, він шукав скрізь притулок, де б від­почити. Не зна­йшовши жодного, він почав уже впадати у від­чай, коли побачив перед собою нору в скелі. Зрадівши знахідці й думаючи, що зможе пере­ночувати в цій печері, він уві­йшов. То було житло ведмедя. Ведмідь негайно ви­йшов з глибини печери й, звертаючись до прибульця: «Що ви при­йшли тут робити?»»

Torii, Ryûzô, «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів), trad. du japonais par Ernest-Auguste Tulpin, Journal of the College of Science, Imperial University of Tokyo, vol. 42, 1919.

Завантаження

Звукозаписи

• Мурякі Міюкі, Рьома Моґі та Іто Сатомі про айнів. (Radio Taiwan International (RTI)).
• Ноемі Ґодфруа про айнів. (France Culture • Centre de recherches sur le Japon (CRJ)).
• П’єр Суїрі та Лоран Неспулу про айнів. (France Culture).

Друковані твори

• Пере­клад «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів) Ернеста-Оґюста Тюльпена (1919). (Google Livres).
• Пере­клад «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів) Ернеста-Оґюста Тюльпена (1919), копія. (Google Livres).
• Пере­клад «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів) Ернеста-Оґюста Тюльпена (1919), копія 2. (Google Livres).
• Пере­клад «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів) Ернеста-Оґюста Тюльпена (1919), копія 3. (Google Livres).
• Пере­клад «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів) Ернеста-Оґюста Тюльпена (1919), копія 4. (American Libraries).
• Пере­клад «Les Aïnou des îles Kouriles» (Айни Курильських островів) Ернеста-Оґюста Тюльпена (1919), копія 5. (Google Livres).

Бібліографія

• «Compte rendu sur Słownik narzecza Ainów zamieszkujących wyspę Szumszu, w łańcuchu Kurylskim» (Рецензія на «Словник діалекту айнів, що мешкають на острові Шумшу, в Курильському архіпелазі»), Anzeiger der Akademie der Wissenschaften in Krakau (Вісник Академії наук у Кракові), juillet 1891, p. 231-243. (Google Livres).
• Berque, Augustin, La Rizière et la Banquise : Colonisation et changement culturel à Hokkaïdô (Рисове поле і крижаний покрив: Колонізація та культурні зміни на Хок­кайдо), Paris : Publications orientalistes de France, 1980.
• Fleuri, Johann, «Hokkaido, la fierté aïnoue» (Хок­кайдо, айнська гордість), Géo, nº 513, novembre 2021, p. 76-85.
• Godefroy, Noémi, Autour de l’île d’Ezo : Évolution des rapports de domination septentrionale et des relations avec l’étranger au Japon, des origines au 19^e siècle (Навколо острова Езо: Еволюція від­носин пів­нічного панува­ння та стосунків з іноземцями в Японії від витоків до XIX столі­ття), thèse de doctorat, Paris : Institut national des langues et civilisations orientales (INALCO), 2013. (Hyper articles en ligne (HAL)).
• Leroi-Gourhan, Arlette et Leroi-Gourhan, André, Un voyage chez les Aïnous : Hokkaïdo, 1938 (Подорож до айнів: Хок­кайдо, 1938), Paris : A. Michel, 1989.
• Macé, François, «Épopée : le Japon» (Епос: Японія), Dictionnaire des genres et notions littéraires (Словник літературних жанрів і понять), Paris : Encyclopædia universalis et A. Michel, coll. « Encyclopædia universalis », 1997.
• Macé, François, «Rythmes humains et rythmes divins dans les épopées des Ainu» (Людські ритми й божественні ритми в айнських епосах), Diogène, nº 181, janvier-mars 1998, p. 29-38.
• Maraini, Fosco, Tibet secret (Таємний Тибет), trad. de l’italien par Juliette Bertrand et Sabine Valici-Bosio, Paris : Arthaud, 1990.
• Montandon, Georges, La Civilisation aïnou et les Cultures arctiques (Айнська цивілізація та арктичні культури), Paris : Payot, 1937. (Google Livres).
• Naert, Pierre, La Situation linguistique de l’aïnou (Мовна ситуація айнської мови), Lund : C. W. K. Gleerup, 1958.
• Rosny, Léon de, Mœurs des Aïno, insulaires de Yéso [Ezo] et des Kouriles : extrait des ouvrages japonais et des relations des voyageurs européens (Звичаї айнів, острів’ян Єзо та Курил: витяг із японських творів та записів європейських мандрівників), Paris : Impr. de H. Carion, 1857. (Google Livres).